Може тривати до 15 років: нардеп пояснила, чому не можна проводити онлайн-вибори

Технічні та кібербезпекові ризики

Другий рівень складнощів — це питання безпеки. Для організації надійного онлайн-голосування потрібна інфраструктура, яка забезпечує захист від хакерських атак, підроблення результатів та відмови в обслуговуванні під час голосування. Навіть у країнах з розвиненими цифровими системами виникали сумніви щодо вразливостей. Тому для запровадження повноцінного механізму необхідні багаторівневі системи шифрування, незалежний аудит, відкриті методики верифікації результатів і постійне тестування. Усе це вимагає інвестицій, часу та створення спеціалізованих державних структур, що контролюватимуть процес.

Крім того, важливим є питання цифрової інклюзії. Частина населення не має стабільного доступу до інтернету або не володіє навичками, необхідними для безпечного користування електронними сервісами. Запровадження онлайн-виборів без попереднього подолання цього розриву загрожує виключити певні групи виборців або створити нерівні умови участі.

Правова база та політичні наслідки

Третій аспект — правовий. Законодавство повинно чітко регулювати процедури голосування, відповідальність за порушення, процедури оскарження та відновлення результатів. Прийняття такої бази вимагатиме широких консультацій, експертиз і, можливо, неоднозначних політичних рішень, які можуть розколоти суспільство. Умови прозорості та підзвітності повинні бути прописані на національному рівні, а також узгоджені з міжнародними стандартами.

Нардеп підкреслила, що перехід на електронне голосування неналежним чином може призвести до серйозних правових спорів і тривалих судових процесів, що в підсумку теж послабить довіру до виборів. Саме тому реалізація на національному рівні може зайняти багато років — від впровадження пілотних проєктів до масштабного застосування потрібні етапи, контроль і коригування.

На практиці це означає поступове впровадження: пілоти на рівні місцевих виборів, незалежні аудити, створення резервних механізмів підрахунку та механізмів відновлення даних у випадку інцидентів. Паралельно має відбуватися розвиток цифрової грамотності населення і модернізація ІТ-інфраструктури, особливо у віддалених регіонах.

Наскільки реалістичний строк у 15 років? Якщо врахувати часові витрати на законодавчі зміни, побудову безпечних технологічних рішень, перевірку їхньої надійності під час декількох виборчих циклів і сприяння суспільній довірі, такий термін не виглядає необґрунтованим. Він відображає складність переходу від експериментальних проєктів до повноцінної системи, яка гарантує чесність виборів у масштабах усієї країни.

Отже, дебати про онлайн-вибори мають залишатися конструктивними: необхідно поєднувати технологічні інновації зі зміцненням інституцій, правовими гарантіями та роботою над підвищенням довіри громадян. Шлях до безпечного і справедливого електронного голосування в Україні — це поступова низка кроків, а не одномоментна революція.