Пономарьова Мар'яна
Американські військові розробили плани ударів по іранській енергетичній інфраструктурі та ядерних об’єктах. На цьому тлі у світових медіа знову обговорюють можливість застосування надпотужної авіаційної бомби GBU-43/B Massive Ordnance Air Blast, яку неофіційно називають «матір’ю всіх бомб». Водночас сама наявність оперативних планів ще не означає, що рішення про атаку вже ухвалене або що така зброя буде використана безпосередньо проти Ірану.
Ситуація навколо іранської ядерної програми залишається одним із найбільш небезпечних вузлів міжнародної політики. Вашингтон розглядає різні сценарії тиску на Тегеран, зокрема дипломатичні заходи, санкції, кібероперації та обмежені військові удари. Основна мета таких планів може полягати не лише в підготовці до реальної атаки, а й у демонстрації спроможностей США та створенні додаткового важеля впливу на іранське керівництво.
Що відомо про «матір усіх бомб»
GBU-43/B Massive Ordnance Air Blast є однією з найпотужніших неядерних авіаційних бомб, коли-небудь створених Сполученими Штатами. Її маса становить близько десяти тонн, а принцип дії базується на потужному об’ємному вибуху, який створює масштабну ударну хвилю. На відміну від ядерної зброї, ця бомба не спричиняє радіоактивного зараження, однак її застосування може призвести до значних руйнувань і численних жертв.
Вперше американські військові застосували GBU-43/B у бойових умовах у 2017 році під час операції в Афганістані. Тоді удар був спрямований на підземні тунелі та укриття бойовиків. Саме цей епізод продемонстрував, що «мати всіх бомб» може використовуватися для знищення великих підземних комплексів, хоча її ефективність залежить від характеру цілі, глибини укриттів і точності розвідданих.
Іранські ядерні об’єкти мають складну структуру. Частина з них розташована під землею, а окремі комплекси можуть бути захищені товстими шарами бетону та гірських порід. Через це застосування однієї надпотужної бомби не гарантує повного знищення ядерної інфраструктури. Для ураження таких об’єктів можуть знадобитися спеціальні бункерні боєприпаси, високоточні ракети, авіаційне прикриття та масштабна розвідувальна операція.
Чи може США завдати удару по Ірану
Підготовка військових сценаріїв є звичайною практикою для Пентагону. Армія США регулярно розробляє плани на випадок загострення конфліктів, навіть якщо політичне керівництво не має наміру негайно їх реалізовувати. Такі документи можуть містити різні рівні ескалації: від точкових ударів по системах протиповітряної оборони до масштабної операції проти енергетики, ракетних баз і ядерних об’єктів.
Найбільшим викликом для Вашингтона залишається можливість регіональної війни. У разі американської атаки Іран може відповісти ударами по військових базах США на Близькому Сході, об’єктах союзників або танкерах у Перській затоці. Також Тегеран здатен активізувати союзні збройні угруповання в Іраку, Сирії, Лівані та Ємені. Це створило б загрозу для американських військовослужбовців, міжнародного судноплавства та стабільності світових енергетичних ринків.
Окремим фактором є Ормузька протока — стратегічний морський маршрут, через який проходить значна частина світових поставок нафти. Будь-які спроби заблокувати або обмежити судноплавство в цій зоні могли б спричинити різке зростання цін на енергоносії. Саме тому навіть обмежена військова операція проти Ірану може мати наслідки далеко за межами Близького Сходу.
Для американської адміністрації удар по ядерних об’єктах Ірану також означав би складний вибір між короткостроковим військовим результатом і довгостроковими наслідками. Навіть якщо окремі комплекси буде пошкоджено, це не обов’язково зупинить іранську ядерну програму. Навпаки, атака може підштовхнути Тегеран до виходу з міжнародних домовленостей, обмеження доступу інспекторів і прискорення робіт у прихованих підземних центрах.
Чому можливий удар викликає тривогу
Основний ризик полягає в тому, що військова операція може започаткувати ланцюгову реакцію. Іран здатен відповісти не лише прямими ракетними ударами, а й кібератаками, диверсіями проти енергетичної інфраструктури та атаками на комерційне судноплавство. У відповідь США та їхні союзники можуть розширити перелік цілей, що швидко переведе конфлікт із обмеженої операції у відкриту регіональну війну.
Не менш важливим є гуманітарний аспект. Удари по енергетичних об’єктах можуть спричинити перебої з електропостачанням, водою, транспортом і роботою лікарень. Якщо поблизу ядерних комплексів проживають цивільні, навіть незначне пошкодження промислових або дослідницьких установ може викликати побоювання щодо витоку небезпечних речовин. Тому будь-яке рішення про застосування надпотужної зброї потребує ретельної оцінки не лише військових, а й цивільних наслідків.
Експерти також звертають увагу на психологічний ефект заяв про «матір усіх бомб». Її згадування може бути елементом стратегічного стримування, коли США намагаються переконати Іран, що жоден об’єкт не є повністю недосяжним. Проте надмірна демонстрація сили здатна дати протилежний результат: іранське керівництво може сприйняти такі сигнали як підготовку до неминучої атаки та перейти до більш жорстких дій.
На цьому етапі немає підстав автоматично стверджувати, що США вже ухвалили рішення про удар по Ірану або готують неминуче застосування GBU-43/B. Наявність військових планів, переміщення техніки чи посилення розвідки можуть свідчити про підготовку до різних сценаріїв, але не є доказом початку операції. Остаточне рішення залежатиме від розвитку переговорів, дій Тегерана, оцінок американської розвідки та позиції союзників.
Найімовірніше, Вашингтон і надалі поєднуватиме санкційний тиск, дипломатичні сигнали та демонстрацію військової присутності. «Мати всіх бомб» залишається символом американської сили, але її реальне застосування проти Ірану стало б надзвичайно ризикованим кроком. У такому разі наслідки могли б вийти далеко за межі однієї військової цілі та вплинути на безпеку всього Близького Сходу.