Роксолана Мережко
Павло Латушко заявив, що білоруське підприємство «Білоруськалій» могло відігравати важливу роль у фінансуванні вивезення українських дітей до Білорусі. За словами опозиційного політика, йдеться не лише про організацію перебування неповнолітніх у білоруських таборах, а й про системну участь підприємства у відповідній схемі. Латушко наголосив, що ця історія має розглядатися в контексті політики режиму Олександра Лукашенка та його підтримки російської агресії проти України.
Одним із місць, куди, за наведеними ним даними, привозили українських дітей, був табір «Діброва» у Солігорському районі. Об’єкт перебуває на балансі «Білоруськалію», тому підприємство, як стверджує Латушко, мало можливість забезпечувати фінансування, матеріальну базу та інші умови для приймання неповнолітніх. Важливу роль у перевезеннях, за його словами, міг відігравати футбольний клуб «Шахтар» із Солігорська, який також пов’язують із білоруським калійним виробником.
Латушко: «Білоруськалій» фінансує вивезення українських дітей
Латушко стверджує, що вивезення українських дітей до Білорусі фінансувалося «Білоруськалієм» спільно з інституціями так званої «союзної держави». За його оцінкою, йшлося про організований процес, у якому були задіяні транспорт, табірна інфраструктура, посадовці та представники пов’язаних із державою установ. Такі дії, на думку політика, не можна пояснювати виключно гуманітарною допомогою або оздоровленням дітей.
Особливу увагу співрозмовник звернув на те, що неповнолітні опинялися в середовищі, де на них могли чинити ідеологічний вплив. У таборі, за його словами, дітям нав’язували антиукраїнські наративи, зокрема твердження про те, що України нібито не існує як незалежної держави. Подібні заяви є частиною пропагандистської політики, спрямованої на зміну сприйняття дітьми власної країни, історії та національної ідентичності.
Крім того, Латушко розповів про можливе залучення дітей до занять, пов’язаних зі зброєю. За його словами, неповнолітніх могли навчати поводженню зі зброєю та проводити для них відповідні практичні заняття. Якщо ці твердження будуть підтверджені під час належного розслідування, такі дії можуть свідчити не лише про пропагандистську обробку, а й про мілітаризацію дітей.
Вивезення українських неповнолітніх на території, які контролюються або підтримуються державою-агресором, є надзвичайно чутливою темою. Україна розглядає примусове переміщення дітей як один із елементів злочинної політики росії та її союзників. У цьому контексті важливим є встановлення всіх учасників процесу: від тих, хто ухвалював політичні рішення, до організацій, що забезпечували транспорт, фінансування та розміщення.
Яку роль міг відігравати табір «Діброва»
Табір «Діброва» розташований у Солігорському районі Білорусі та пов’язаний із «Білоруськалієм». Саме ця обставина, за словами Латушка, має принципове значення для розуміння можливої схеми. Якщо підприємство контролює або фінансує об’єкт, воно може впливати на його діяльність, забезпечення, логістику та залучення персоналу.
Окремим питанням є транспортування дітей. Латушко заявив, що відповідні автобуси або інші транспортні ресурси міг надавати футбольний клуб «Шахтар», який належить «Білоруськалію». У такому разі спортивна структура могла бути використана не лише за своїм прямим призначенням, а й як частина логістичного механізму для перевезення українських неповнолітніх.
Важливо, що сама назва оздоровчого табору не змінює суті можливих дій. Для оцінки ситуації мають значення реальні умови перебування дітей, мета їхнього переміщення, наявність згоди батьків або законних представників, можливість повернення в Україну та характер виховних програм. Якщо під виглядом відпочинку дітям нав’язували політичні погляди, переконували їх у неіснуванні України або проводили військові заняття, це потребує окремої правової оцінки.
Українська сторона також має встановити, скільки саме дітей могли перебувати в таборі, з яких регіонів вони походили, хто організовував їхнє перевезення та чи поверталися вони додому після завершення перебування. Не менш важливими є документи про фінансування, договори на транспортні послуги, списки груп і матеріали, що стосуються програм навчання та дозвілля.
Санкції проти «Білоруськалію» та відповідальність
За словами Латушка, тема можливої участі «Білоруськалію» у вивезенні українських дітей уже враховувалася під час формування санкційної політики Європейського Союзу. Він стверджує, що до відповідних санкційних документів внесли формулювання, пов’язані з відповідальністю білоруського підприємства за сприяння переміщенню українських неповнолітніх.
Для санкційного тиску це має окреме значення. Обмеження проти «Білоруськалію» можуть бути пов’язані не тільки з репресіями білоруської влади проти власних громадян або з підтримкою росії у війні проти України. Йдеться також про можливу причетність підприємства до дій щодо українських дітей. У такому разі економічна діяльність компанії розглядається крізь призму її потенційної участі у міжнародних злочинах.
Латушко повідомив, що порушував це питання перед представниками Литви та Сполучених Штатів Америки. Також він звертався до міністра закордонних справ України Андрія Сибіги на тлі можливих спроб послабити або скасувати санкції проти «Білоруськалію». На його думку, будь-які рішення щодо обмежень мають ухвалюватися з урахуванням усіх обставин, а не лише економічної доцільності чи політичних домовленостей.
Потенційне послаблення санкцій проти білоруського калійного гіганта може створити ризики для міжнародної системи відповідальності. Якщо підприємство справді допомагало фінансувати вивезення українських дітей, зняття обмежень без повного розслідування могло б бути сприйняте як ігнорування доказів та сигнал про безкарність. Саме тому українські посадовці й міжнародні партнери мають перевірити заяви Латушка, зібрати документальні підтвердження та забезпечити належну оцінку дій усіх причетних осіб і структур.
Історія з табором «Діброва» демонструє, що наслідки російсько-білоруської співпраці виходять далеко за межі військової та економічної сфер. У центрі уваги опинилися діти, які могли стати об’єктами пропаганди, примусового переміщення та мілітаризації. Остаточні висновки мають ґрунтуватися на результатах міжнародної та української перевірки, однак озвучені звинувачення вже вимагають ретельного розслідування і подальшої уваги з боку держав та правозахисних інституцій.