Пономарьова Мар'яна
Після тривалого періоду самовільного залишення військових частин до підрозділів Сил оборони України повернулися військовослужбовці, загальна чисельність яких, за оцінками, може відповідати двом-трьом бригадам. Значна частина цих військових після повернення зайняла саме бойові посади. Їм також відновили грошове, речове та інше передбачене законодавством забезпечення.
Йдеться про військовослужбовців, які раніше залишили місце служби без відповідного дозволу або не повернулися до підрозділу після відпустки, лікування чи відрядження. У побуті такі випадки часто називають СЗЧ. Причини залишення частин можуть бути різними: виснаження, складні обставини в родині, проблеми зі здоров’ям, конфлікти з командуванням, страх перед бойовими завданнями або психологічна травма. Водночас сам факт складних обставин не скасовує відповідальності, якщо військовослужбовець залишив підрозділ без законних підстав.
Скільки військових повернулися та де вони служать
Оприлюднена оцінка у дві-три бригади демонструє масштаб процесу. Це не означає, що всі військові повернулися до одного формування або одночасно прибули на фронт. Повернення відбувалося у різний час, а після прибуття кожного військовослужбовця командування має визначити його подальше місце служби, стан здоров’я, рівень підготовки та можливість виконувати конкретні завдання.
Частину бійців направили на бойові посади. Перед цим вони могли проходити перевірку документів, медичний огляд, відновлення навичок і додаткову підготовку. Для військових, які тривалий час не перебували у підрозділі, важливо не лише формально поновити їх у списках, а й переконатися, що вони готові діяти в умовах реального бойового навантаження. Особливу увагу мають приділяти психологічному стану та здатності працювати у складі підрозділу.
Інші військовослужбовці можуть отримати посади, які відповідають їхньому досвіду, освіті або стану здоров’я. Це можуть бути тилові, технічні, штабні, ремонтні, медичні чи логістичні напрямки. Такий підхід дає змогу зберегти підготовлених фахівців і водночас не створювати додаткових ризиків для особового складу під час виконання бойових завдань.
Що означає відновлення забезпечення
Після повернення військовослужбовця та оформлення необхідних документів може бути відновлене його грошове забезпечення. Йдеться про виплати за посадою, військовим званням та іншими складовими, передбаченими для проходження служби. Водночас період самовільної відсутності зазвичай не прирівнюється до належного виконання обов’язків, тому питання виплат за цей час вирішується відповідно до чинних норм.
Окрім грошового забезпечення, військові можуть знову отримати речове майно, харчування, медичне обслуговування, доступ до відпусток та інші види забезпечення. Для багатьох людей це має практичне значення, адже після тривалої відсутності вони повертаються до служби без необхідного спорядження або з неврегульованими соціальними питаннями.
Відновлення забезпечення не слід сприймати як автоматичне звільнення від юридичних наслідків. Повернення до частини може бути важливою умовою для подальшого проходження служби, але остаточна правова оцінка залежить від конкретних обставин справи, тривалості відсутності, причин, поведінки військового після повернення та наявності інших порушень.
Чому повернення військових важливе для армії
Повернення навіть кількох тисяч військовослужбовців посилює спроможність підрозділів, особливо в умовах тривалої війни та постійної потреби у ротаціях. Кожен підготовлений боєць уже має досвід служби, знає базові процедури, знайомий із військовою дисципліною та може швидше адаптуватися до роботи в колективі, ніж новобранець без практичного досвіду.
Водночас масштаб повернення військових із СЗЧ показує, що проблема має не лише юридичний, а й організаційний та психологічний вимір. Для зменшення кількості таких випадків необхідні зрозумілі правила, своєчасна медична та психологічна допомога, справедливе ставлення командирів, ефективна комунікація з особовим складом і можливість оперативно повідомляти про проблеми.
Важливо також розділяти навмисне ухилення від служби та ситуації, коли військовослужбовець опинився у кризовому стані й не знав, як законно отримати допомогу або переведення. Якщо людина самовільно залишила частину, але вирішила повернутися, їй потрібно діяти через офіційні процедури, звертатися до командування та уповноважених органів, фіксувати причини відсутності й отримувати юридичну консультацію у встановленому порядку.
Для армії важливо, щоб повернення не обмежувалося лише поновленням у списках особового складу. Необхідно забезпечити реальну інтеграцію військових у підрозділи, визначити їхню придатність до служби, надати необхідне спорядження та зрозуміло пояснити подальші обов’язки. Лише за таких умов повернення військовослужбовців чисельністю у дві-три бригади стане не формальним показником, а практичним посиленням обороноздатності України.
Суть процесу полягає у поєднанні відповідальності та можливості повернутися до служби. Військові, які знову прибувають до своїх підрозділів, мають виконувати встановлені вимоги й проходити передбачені процедури, а командування — забезпечити законне оформлення, належні умови служби та використання їхнього досвіду там, де він буде найбільш корисним.