Ірма Шелест
Ситуація на фронті залишається динамічною: на окремих ділянках російські війська намагаються просуватися вперед, однак українські підрозділи проводять контратаки та повертають контроль над позиціями. За оцінкою аналітиків Інституту вивчення війни, протягом 7–8 жовтня найпомітніші зміни відбувалися на східному напрямку. Водночас російське командування готує додаткове підсилення для низки ділянок, зокрема поблизу Лимана та Великого Бурлука.
Аналітики наголошують, що частина заяв про нібито успіхи армії росії не має достатнього підтвердження. Натомість геолокаційні матеріали та повідомлення з різних напрямків свідчать про локальні дії українських сил, які використовують дрони, тактичні висоти та удари по місцях концентрації російської піхоти.
Ситуація на Сумщині та Харківщині
На півночі Сумської області російські війська продовжували обмежені наступальні дії. Проте підтверджених змін лінії фронту на користь окупантів не зафіксовано. Українські військові, своєю чергою, проводили контратаки на північний схід від Сум, намагаючись не допустити розширення російської присутності поблизу державного кордону.
Представник українського командування Віктор Трегубов повідомив, що загальна ситуація в області залишається відносно стабільною. Російські підрозділи намагаються поступово розширити зону контролю на захід від позицій, розташованих уздовж кордону. Йдеться про локальні дії невеликих груп, а не про масштабний наступ із формуванням широкого ударного угруповання.
На Харківщині російське військове відомство заявляло про захоплення Ганнопілля, розташованого на північному сході від Харкова. Однак аналітики не знайшли підтверджень цієї інформації. Також російські військові блогери поширювали твердження про просування поблизу Вільхуватки та нібито оточення українських підрозділів на північ від Великого Бурлука. Доказів для підтвердження таких заяв також не було наведено.
За оцінкою ISW, подібна інформаційна активність може мати на меті відвернути увагу від українських контратак на інших важливих ділянках. Водночас росіяни поступово нарощують сили на Великобурлуцькому напрямку. Попри це, він залишається одним із менш активних секторів Харківської області, а ознак підготовки до негайного масштабного наступу наразі не зафіксовано.
Куп’янський, Лиманський і Донецький напрямки
Поблизу Куп’янська російські військові намагалися проникнути на українські позиції. Після цієї спроби українські сили завдали удару по російській позиції в центральній частині Куп’янська-Вузлового. Геолоковані кадри, оприлюднені напередодні, підтверджують ураження місця перебування російських військових.
На Борівському напрямку російські підрозділи проводили обмежені наступальні дії поблизу Новосергіївки, що розташована на південний схід від Борової. Водночас підтверджень просування окупантів на цій ділянці немає.
На Лиманському напрямку російська армія продовжувала атакувати 7 та 8 жовтня, але не досягла підтверджених успіхів. Українські підрозділи контратакували на північний схід від Лимана, зокрема в районі Колодязів. Також надходили повідомлення про дії Сил оборони поблизу Мирного.
За даними аналітиків, російське командування планує перекинути на Лиманський напрямок додаткові сили до початку зимового періоду. Імовірно, це пов’язано з результатами української операції «Вівальді», під час якої Сили оборони змогли покращити тактичне положення на окремих ділянках. Росія може спробувати використати підкріплення для відновлення боєздатності частин 144-ї мотострілецької дивізії та стабілізації лінії фронту.
На Костянтинівському напрямку російські військові нещодавно просунулися в північно-західній частині Костянтинівки. Цю зміну підтверджують геолоковані матеріали. Проте на Добропільському напрямку українські захисники відновили контроль над окремими ділянками після того, як російські піхотні групи намагалися проникнути вглиб українських позицій.
Українські військові зачистили від російських груп Красний Кут, Торське та Притулок. Водночас окупанти намагалися закріпитися на південно-західних околицях Добропілля та у східній частині Новогришиного. Українські сили також завдали удару по будівлі в південно-західній частині Білицького, яку використовували російські військові.
Російське командування продовжує перекидати піхоту в напрямку Золотого Колодязя через Нове Шахове. Однак проникнення невеликими групами саме по собі не свідчить про готовність російської армії до швидкого масштабного прориву. Тактика малих штурмових груп дозволяє окупантам створювати локальну загрозу, але водночас робить їх уразливими для українських безпілотників та артилерії.
Контратаки на Дніпропетровщині та бої на Запорізькому напрямку
На Новопавлівському напрямку російські воєнні блогери повідомляли про просування на схід від Новопавлівки та на північ від Новомиколаївки. Водночас ці твердження не мають достатнього незалежного підтвердження, тому оцінювати їх як встановлений факт зарано.
На Олександрівському напрямку українські війська просунулися на південь від Комара та на схід від Олександрівки. Про відповідні зміни повідомляли навіть окремі російські джерела. Після проникнення російської групи до Перебудови українські військові завдали удару по позиції окупантів у південній частині населеного пункту.
Важливу роль у діях українських підрозділів відіграє контроль над тактичними висотами. Він дає змогу краще вести розвідку, виявляти пересування російської піхоти та коригувати удари по низинних населених пунктах. Українські сили також мають переваги у використанні безпілотників, що ускладнює для росіян перекидання резервів і спроби закріпитися на нових позиціях.
Російські джерела повідомляли про бойові дії поблизу Федорівки, Комара, Нечаївки та Нового Запоріжжя. Однак характер цих боїв залишається переважно локальним. Українські контратаки не дають російським підрозділам безперешкодно розширювати зону контролю та змушують їх витрачати резерви на утримання вже зайнятих позицій.
На Гуляйпільському напрямку російські війська здійснили механізований штурм, імовірно силами до взводу, використавши щонайменше два бронетранспортери. Атака відбулася на південний захід від Староукраїнки. Український підрозділ, який обороняє цю ділянку, повідомив про відбиття штурму. Водночас окремі геолоковані кадри вказують на незначне просування російських військових у районі бойових дій.
Російські воєнні блогери також заявляли про просування українських сил поблизу Верхньої Терси та Гіркого, а також про звільнення Криничного. Проте повне підтвердження всіх змін контролю над територіями відсутнє. На захід від Оріхова російські підрозділи, за наявними матеріалами, просунулися поблизу Андріївки. Українські військові завдали удару по російській позиції на південно-західній околиці населеного пункту.
На Херсонському напрямку протягом 7 та 8 жовтня не повідомляли про помітну наземну активність. Це не означає повної відсутності бойової роботи, адже сторони продовжують застосовувати безпілотники, артилерію та засоби ураження по позиціях одна одної.
Загалом оцінка ситуації свідчить, що фронт залишається зоною локальних атак і контратак. Російська армія намагається посилити окремі напрямки та компенсувати втрати перекиданням додаткових підрозділів. Українські Сили оборони водночас використовують розвідку, дрони та вигідні висоти, щоб стримувати наступ і повертати позиції після проникнення російських груп.
За даними української сторони, станом на 9 жовтня 2026 року втрати російської армії від початку повномасштабного вторгнення становили близько 1 549 490 військових. За попередню добу окупанти втратили ще приблизно 1 710 військовослужбовців. Ці цифри демонструють високу інтенсивність бойових дій, навіть попри те, що на окремих ділянках не фіксують значних змін лінії фронту.