Зоряна Білокрай
Головне управління розвідки України оприлюднило дані про 20 морських суден, які росія використовує для транспортування нафти, нафтопродуктів і скрапленого природного газу. Частина цих кораблів також задіяна в обслуговуванні підсанкційного флоту: вони можуть здійснювати заправлення, перевалку вантажів або виконувати роль плавучих сховищ. Усі судна з переліку перебувають під санкціями Великої Британії або України, а одне з них додатково потрапило під обмеження Сполучених Штатів.
Йдеться про елементи російської системи обходу міжнародних санкцій, яку часто називають тіньовим флотом. Кремль використовує такі судна для збереження експорту енергоресурсів навіть після запровадження обмежень проти російських компаній, портів і проєктів. Окрему роль у цій схемі відіграють газовози, адже перевезення скрапленого природного газу потребує спеціалізованого флоту, а доступ росії до нових суден і західної інфраструктури поступово обмежується.
Як росія перевозить скраплений газ до Китаю
Одним із ключових суден у розкритій мережі є PORTOVYY, пов’язаний із підсанкційним російським ПАТ «Газпром». Раніше танкер тривалий час використовували як плавуче сховище в Ленінградській області. Така практика дає змогу накопичувати енергоресурси поза межами стаціонарної портової інфраструктури та гнучкіше організовувати подальше перевезення вантажів.
У серпні 2026 року PORTOVYY уперше за п’ять років вийшов у море. Судно пройшло Північним морським шляхом і доставило партію російського скрапленого газу до китайського порту Beihai. Після завершення рейсу газовоз прибув на ремонт до верфі на острові Чжоушань. Сам факт використання іноземної ремонтної інфраструктури має важливе значення для російської логістики, оскільки обслуговування великих суден є складним і дорогим процесом, який неможливо повністю забезпечити силами обмеженої кількості російських верфей.
Маршрут через Арктику дає Москві можливість скоротити шлях до азійських покупців у порівнянні з традиційними напрямками. Водночас він залишається залежним від погодних умов, криголамного супроводу, технічного стану суден і доступу до портів призначення. Для росії цей напрямок є важливим не лише з економічної, а й із геополітичної точки зору, адже він допомагає переорієнтовувати експорт енергоносіїв із європейського ринку на Китай та інші країни Азії.
Навіщо кремль скуповує газовози
Навесні 2026 року росія придбала газовози AVACHA та CHAIVO. Формально угоди проводилися через компанію Tudor Maritime Ltd, зареєстровану на Маршаллових Островах. Пізніше обидва судна перевели під російський прапор і передали в управління російській компанії «Криолайн менеджмент». Така послідовність дій демонструє, як Москва намагається створювати багаторівневу структуру власності та управління, щоб приховати реальних бенефіціарів і знизити ризики для учасників перевезень.
Газовоз AVACHA із серпня перевозить скраплений природний газ із термінала «Утрєнній». Цей об’єкт пов’язаний із підсанкційним проєктом «Арктик СПГ-2». Пунктом призначення судна є китайський порт Beihai. Інший газовоз, CHAIVO, доставляє вантажі до того самого порту з плавучого сховища KORYAK FSU, розташованого неподалік Петропавловська-Камчатського.
Придбання таких суден дозволяє росії підтримувати роботу газових проєктів, які опинилися під міжнародними обмеженнями. Санкції ускладнюють залучення західних перевізників, страхових компаній, банків і портових операторів. Власний або підконтрольний флот частково компенсує ці втрати. Крім того, газовози можна перепродавати між компаніями, змінювати їхні прапори, назви та операторів, створюючи додаткові перешкоди для відстеження маршрутів.
Для кремля це також спосіб зберегти валютні надходження від експорту. Навіть якщо обсяги постачання скорочуються, кожна партія російського газу, продана за кордон, забезпечує доходи, які можуть використовуватися для фінансування державних витрат і воєнної промисловості. Саме тому контроль над морською логістикою став важливою частиною російської стратегії виживання під санкціями.
Як міжнародна спільнота може зупинити тіньовий флот
Українська розвідка закликає іноземних партнерів посилити контроль за продажем комерційних суден. Особливу увагу, на думку української сторони, потрібно приділяти газовозам, танкерам та іншим кораблям, які можуть бути швидко переоформлені на компанії з номінальною власністю. Перевірка покупців, джерел фінансування, попередніх операторів і майбутніх маршрутів допомогла б ускладнити формування нових ланок російського тіньового флоту.
Не менш важливим заходом є контроль за страховим покриттям і технічним обслуговуванням суден. Без страхування, регулярного ремонту та сертифікації великі газовози не можуть безпечно працювати на міжнародних маршрутах. Якщо верфі, страхові компанії та портові оператори відмовлятимуться від співпраці з підсанкційними кораблями, можливості росії підтримувати таку мережу суттєво зменшаться.
Окремий напрямок санкційного тиску — блокування доступу російських суден до іноземних ремонтних верфей. Пошкоджений або технічно несправний газовоз не може продовжувати регулярні рейси, а ремонт у спеціалізованому доку часто є незамінним. Тому обмеження щодо верфей здатні впливати не лише на окремі кораблі, а й на всю логістичну систему, яка забезпечує експорт енергоносіїв.
В українській розвідці наголошують, що кожен російський танкер, який перевозить підсанкційну нафту або газ, має розглядатися як об’єкт міжнародного санкційного контролю. Йдеться не про небезпеку для цивільного судноплавства, а про необхідність перекрити фінансові та логістичні канали, що підтримують російську агресію.
Москва паралельно намагається не лише скуповувати вживані кораблі, а й розвивати власне будівництво. Росія вже вводила в експлуатацію танкери льодового класу «Алексей Косыгин» та «Константин Посет». Такі судна можуть працювати на північних маршрутах і перевозити енергоносії в умовах складної льодової обстановки. Отже, проблема тіньового флоту не обмежується кількома газовозами: кремль формує довгострокову систему, яка має забезпечити експорт нафти й газу попри санкції.
Саме тому міжнародна відповідь потребує не точкових, а системних заходів. Санкції проти суден мають супроводжуватися перевіркою компаній-власників, портів, ремонтних підприємств, страховиків і посередників. Лише комплексний контроль зможе позбавити Росію можливості маскувати підсанкційні перевезення та перетворювати старі комерційні кораблі на інструмент фінансування війни.