Всеволод Чабанець
Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило про встановлення осіб, яких вважають безпосередньо причетними до руйнування та пограбування культурної спадщини на території окупованого Криму. Йдеться про незаконні археологічні роботи в античному Херсонесі Таврійському та стародавньому місті Мірмекій поблизу Керчі. Відповідні профілі п’ятьох фігурантів оприлюднили в українській базі даних, що стосується викрадених культурних цінностей та осіб, причетних до злочинів проти спадщини.
За даними української розвідки, російські окупаційні адміністрації використовують археологію як інструмент привласнення історії, легалізації незаконної забудови та вивезення цінних предметів до росії. Під виглядом наукових досліджень на територіях пам’яток проводять масштабні земляні роботи, змінюють історичний ландшафт і знищують шари, які мають виняткове значення для вивчення минулого Північного Причорномор’я.
Хто причетний до руйнування Херсонеса
Окрему увагу ГУР приділило чотирьом особам, яких називають кураторами так званого історико-археологічного парку «Новий Херсонес». Цей масштабний музейно-храмовий комплекс російська окупаційна влада відкрила влітку 2024 року. Його спорудження відбувалося за активної підтримки російських військових структур, державних органів та Російської православної церкви.
За оцінкою української сторони, будівництво комплексу завдало непоправної шкоди території давнього поліса. Замість обережного збереження археологічних залишків там проводилися роботи, що супроводжувалися масштабним переміщенням ґрунту, прокладанням комунікацій та спорудженням нових об’єктів. Такі дії можуть призвести до втрати цінної інформації про життя античного міста, його мешканців, господарство, культуру та зв’язки з іншими центрами Причорномор’я.
Серед фігурантів українська розвідка називає Наталію Соловйову — директорку Центру рятувальної археології Інституту історії матеріальної культури Російської академії наук. За даними ГУР, вона забезпечувала так зване наукове прикриття робіт, які фактично супроводжувалися знищенням частини археологічної пам’ятки. Участь представників академічних установ у таких процесах дає окупаційній владі можливість подавати незаконні роботи як повноцінні дослідження.
Ще одним фігурантом є Іван Єсін, керівник російського фонду «Моя історія». Його називають одним з організаторів забудови Херсонеса та створення нового пропагандистського комплексу. Через подібні проєкти росія намагається не лише контролювати пам’ятку, а й нав’язати власну інтерпретацію історії Криму, вилучивши з неї український контекст.
До переліку також внесли Максима Жукалова — заступника окупаційного губернатора Севастополя. За повідомленням української сторони, він відповідав за адміністративне супроводження та легалізацію будівельних робіт. Його роль полягала в узгодженні рішень окупаційної влади, які створювали формальні підстави для втручання в територію пам’ятки.
Четвертою особою, пов’язаною з роботами в Херсонесі, називають Ларису Шепко — російську науковицю та професорку. Їй закидають участь у незаконних розкопках, а також приховування масштабів пошкодження історичної території. Українські правоохоронні органи та розвідка наголошують, що науковий статус не звільняє від відповідальності за дії на окупованій території та незаконне використання культурної спадщини.
Як росіяни привласнюють артефакти в Мірмекії
Інший напрям розслідування стосується стародавнього міста Мірмекій, розташованого на березі Керченської протоки. Пам’ятка є важливою частиною античної історії Криму, однак після окупації півострова її використовують для проведення незаконних експедицій. Археологічні роботи здійснюють без дозволу української держави, а знайдені предмети переміщують до російських установ і колекцій.
Серед фігурантів цієї справи ГУР називає Надію Міліхіну — заступницю керівника незаконної археологічної експедиції Державного Ермітажу в Криму. Участь російських музейних та наукових установ у розкопках на окупованій території, за оцінкою України, є частиною системної політики з вилучення артефактів та їхнього подальшого привласнення.
Керівником експедиції називають російського археолога Олександра Бутягіна. Українські правоохоронці раніше оголосили йому підозру у порушенні звичаїв та законів війни через діяльність у Криму. Його ім’я пов’язують із незаконними розкопками, вивезенням археологічних знахідок та передачею культурних цінностей російським установам.
За інформацією української сторони, наприкінці 2025 року Бутягіна затримали в Польщі на запит України. Навесні 2026 року його передали росії в межах великого обміну ув’язненими. Попри це, зібрані докази щодо діяльності експедиції та інших учасників розкопок залишаються важливими для документування злочинів проти культурної спадщини.
Які цінності могли бути вивезені з окупованого Криму
Під час робіт у Мірмекії, за даними української розвідки, російські дослідники незаконно привласнили та вивезли щонайменше 14 культурних цінностей. Йдеться про предмети, які мають не лише матеріальну, а й значну історичну та наукову цінність. Кожен артефакт є джерелом інформації про політичні, економічні та культурні процеси, що відбувалися в регіоні в античну добу.
Серед предметів, на які звертає увагу ГУР, — рідкісна антична монета боспорського царя Савромата II, викарбувана у II столітті нашої ери. Такі монети допомагають дослідникам вивчати особливості державного устрою Боспорського царства, розвиток торгівлі та поширення грошового обігу в Криму.
Також до переліку викрадених предметів належить чорнолаковий канфар — давньогрецька посудина для вина, датована IV століттям до нашої ери. Подібні вироби дають змогу визначати торговельні контакти античних поселень, простежувати впливи різних культур і встановлювати особливості побуту мешканців давніх міст.
Крім того, з Мірмекія могли вивезти інші керамічні вироби та артефакти античної доби. Їхнє переміщення за межі України ускладнює роботу українських археологів і позбавляє суспільство доступу до власної історичної спадщини. Не менш небезпечним наслідком є руйнування археологічного контексту, адже значення знахідки визначається не лише самим предметом, а й місцем, шаром та обставинами його виявлення.
Українські спецслужби продовжують фіксувати факти незаконних розкопок, пошкодження пам’яток та переміщення культурних цінностей з окупованого Криму. Зібрані відомості використовують для підготовки санкційних рішень і майбутнього притягнення винних до відповідальності. Україна наголошує, що жодні окупаційні документи, дозволи чи рішення російських установ не можуть легалізувати роботи на українських пам’ятках.
Херсонес Таврійський та Мірмекій є частиною історико-культурної спадщини України. Їхнє збереження потребує міжнародного контролю, документування кожного пошкодження та повернення незаконно вивезених артефактів. Після деокупації Криму Україна має провести повну оцінку завданої шкоди, встановити масштаби втрат і забезпечити відновлення пам’яток настільки, наскільки це буде можливо.