Чотириденний робочий тиждень в Україні: петиція не набрала голосів

Петиція із закликом запровадити в Україні чотириденний робочий тиждень без зменшення заробітної плати не набрала необхідної кількості голосів. Документ пропонував започаткувати державну програму переходу на 32-годинний робочий тиждень, однак до встановленого порогу забракло кількох тисяч підписів. Відтак ініціатива не переходить до подальшого розгляду урядом у межах процедури електронних петицій.

Станом на 4 жовтня петицію підтримали близько 22,3 тисячі громадян. Для офіційного розгляду Кабінетом Міністрів необхідно було зібрати 25 тисяч голосів. Таким чином, авторці не вистачило приблизно 2,7 тисячі підписів. Сам факт того, що документ отримав понад 22 тисячі голосів, свідчить про помітний суспільний інтерес до теми балансу між роботою та особистим життям.

4-денний робочий тиждень поки не запровадять

Авторка петиції закликала уряд розробити державну програму поступового переходу на чотириденний робочий тиждень. Йшлося про 32 робочі години на тиждень без скорочення заробітної плати працівників. Для цього пропонувалося внести відповідні зміни до трудового законодавства та створити умови для експериментального запровадження нового формату в різних галузях.

Ненабрана кількість підписів означає, що уряд не зобов’язаний розглядати цю пропозицію як офіційну петицію, що подолала встановлений поріг. Водночас це не є формальною забороною для подальшого обговорення чотириденного робочого тижня. Ініціатива може залишатися предметом дискусій серед роботодавців, працівників, профспілок та експертів із питань зайнятості.

Важливо розрізняти загальнонаціональне запровадження нового графіка та окремі пілотні проєкти. Навіть за відсутності рішення на рівні держави деякі компанії можуть самостійно переходити на скорочений робочий тиждень, якщо це дозволяє специфіка їхньої діяльності. Найчастіше такий підхід розглядають у сфері інформаційних технологій, консалтингу, дизайну, маркетингу та інших офісних напрямках.

Для підприємств із безперервним виробництвом, торгівлі, медицини, транспорту, сфери обслуговування та критичної інфраструктури універсальна модель чотирьох робочих днів може бути складнішою. Там необхідно забезпечувати роботу підрозділів протягом усього тижня, а скорочення індивідуального графіка може вимагати найму додаткових працівників або зміни системи чергувань.

Що пропонували змінити

У тексті петиції йшлося про внесення змін до Кодексу законів про працю України. Її авторка вважала, що 32-годинний робочий тиждень може підвищити продуктивність, покращити фізичне та психологічне здоров’я громадян і наблизити український ринок праці до сучасних європейських підходів.

Основна ідея полягала не просто в тому, щоб прибрати один робочий день із календаря. Пропонувалося змінити сам підхід до оцінювання результатів праці. У багатьох професіях ефективність працівника визначається не кількістю годин, проведених на робочому місці, а якістю та обсягом виконаних завдань. За такого підходу додатковий день відпочинку може не знижувати результативність, а навпаки — допомагати уникати перевтоми.

Серед аргументів на користь скороченого робочого тижня називали зменшення професійного вигорання, покращення сну, більше часу для родини та особистих справ, а також можливість повноцінніше відновлюватися після робочого навантаження. Прихильники реформи вважають, що працівник, який має достатньо часу для відпочинку, може бути уважнішим, мотивованішим і продуктивнішим у робочі години.

Окремо в петиції наголошувалося на психологічному стані українців в умовах повномасштабної війни. Постійна небезпека, повітряні тривоги, нічні атаки, вимушені переїзди та хронічний дефіцит сну створюють додаткове навантаження на організм. На думку авторки, ще один день відпочинку міг би частково компенсувати наслідки такого напруження та дати людям більше можливостей для відновлення.

Водночас скорочення робочого часу без зменшення зарплати потребує економічного обґрунтування. Роботодавцям довелося б оцінити, чи можна виконати той самий обсяг завдань за меншу кількість годин, чи потрібно перерозподіляти обов’язки, автоматизувати процеси або збільшувати штат. Для малого бізнесу такі зміни можуть бути складнішими, ніж для великих компаній із розвиненими технологічними процесами.

Чи готовий бізнес до чотириденного графіка

Український бізнес уже використовує різні формати гнучкої зайнятості. Йдеться про дистанційну роботу, змінний графік, неповний робочий день, чотириденні пілотні тижні та можливість самостійно планувати початок і завершення робочого дня. Проте такі рішення зазвичай ухвалюють на рівні окремої компанії, а не запроваджують одночасно для всіх роботодавців.

Для офісних працівників потенційним варіантом може стати не обов’язковий додатковий вихідний для всіх, а гнучка модель, за якої команди працюють за різними графіками. Це дозволило б зберегти доступність сервісів протягом п’яти робочих днів і водночас зменшити навантаження на кожного співробітника. Ще один підхід — чотири дні по вісім годин із контролем результатів, а не формальною присутністю в офісі.

Однак такий формат не можна автоматично назвати універсальним рішенням. Якщо підприємство має виконувати той самий обсяг роботи меншою кількістю годин, роботодавець може зіткнутися зі зростанням витрат. Компаніям доведеться інвестувати в автоматизацію, оптимізувати внутрішні процеси, скорочувати непотрібні наради та чіткіше визначати посадові завдання. Без таких змін додатковий вихідний може призвести до ущільнення робочого дня та ще більшої інтенсивності праці.

Українські реалії також передбачають значну різницю між працівниками тилу, критичних підприємств і військовослужбовцями. Поки тисячі людей на фронті працюють і служать без повноцінного відпочинку, ідея загального скорочення робочого тижня може викликати неоднозначну реакцію. Саме тому можливе реформування потребувало б поетапності, врахування особливостей різних сфер і широкого суспільного діалогу.

Наразі чотириденний робочий тиждень в Україні залишається не державною нормою, а предметом обговорення та окремих корпоративних експериментів. Ненабрана кількість голосів не означає, що проблема перевтоми, вигорання чи пошуку нового балансу між працею та відпочинком втратила актуальність. Навпаки, результати петиції показали, що значна частина суспільства готова обговорювати зміни трудових правил. У майбутньому питання скорочення робочого часу може знову опинитися на порядку денному — після появи додаткових економічних розрахунків, успішних прикладів у бізнесі та ширшої підтримки громадян.