Роксолана Мережко
Україна поки не може повноцінно експортувати власне озброєння, попри заяви про стратегічний курс на відкриття зовнішніх ринків для оборонної промисловості. Головною перешкодою стала не відсутність попиту на українські розробки, а недосконалість урядового механізму, який мав врегулювати постачання зброї за кордон. Про це розповів СЕО «Української бронетехніки» Владислав Бельбас.
За його словами, відповідна постанова Кабінету Міністрів наразі не працює так, як очікували виробники та потенційні замовники. Документ мав створити правила для експорту безпілотників, компонентів, комплектуючих і інших видів оборонної продукції. Однак замість зрозумілої процедури компанії отримали додаткові обмеження та фінансові ризики.
Яка проблема блокує експорт української зброї
Ключовою перешкодою стали надмірні експортні мита. Як пояснив Владислав Бельбас, у постанові передбачили значні платежі, причому формулювання документа може поширювати їх не лише на окремі категорії продукції, а фактично на всі оборонні товари, які виготовляють в Україні.
Для підприємств оборонно-промислового комплексу це створює серйозну проблему. Виробники працюють в умовах високої собівартості, нестабільного постачання комплектуючих, дефіциту кадрів і значних витрат на розробку нових технологій. Додаткове мито здатне зробити українські товари неконкурентними на міжнародному ринку або повністю позбавити компанії економічного сенсу укладати зовнішні контракти.
Особливо важливо це для виробників безпілотних систем і засобів протиповітряної оборони. Така продукція часто створюється за короткий термін, постійно вдосконалюється та потребує масштабування виробництва. Експортні контракти могли б забезпечити підприємствам додаткові ресурси для закупівлі обладнання, розширення виробничих ліній і фінансування нових розробок. Проте за надмірного податкового навантаження компанії не зможуть запропонувати конкурентну ціну.
Окреме питання — практична реалізація постанови. Учасники ринку, за словами керівника «Української бронетехніки», не мають чіткого розуміння, як саме повинен працювати передбачений механізм. Йдеться про порядок погодження контрактів, перелік необхідних документів, відповідальність виробників і державних органів, а також про правила визначення продукції, на яку поширюються обмеження.
Коли процедура залишається нечіткою, потенційні іноземні партнери не можуть планувати закупівлі. Для них важливо заздалегідь розуміти строки поставки, ціну, гарантії виконання контракту та можливість отримати необхідні дозволи. Будь-яка невизначеність підвищує ризики й може спрямувати замовників до виробників з інших країн.
Бельбас очікує, що до урядового документа внесуть зміни. Після цього механізм експорту, ймовірно, зможе запрацювати більш ефективно. Водночас сам курс на відкриття зовнішніх ринків для української зброї, за його словами, залишається актуальним.
Чому експорт може бути вигідним Україні
Відкриття експорту має важливе значення не лише для окремих підприємств, а й для всієї української економіки. Оборонна промисловість здатна стати одним із секторів, які залучають інвестиції, створюють високотехнологічні робочі місця та формують попит на продукцію машинобудування, електроніки, хімічної промисловості й металообробки.
Іноземні контракти також можуть прискорити розвиток виробництва. Якщо підприємство отримує доступ до нових ринків, воно може збільшувати серійність, знижувати собівартість і швидше вдосконалювати свою продукцію. Для держави це означає додаткові податкові надходження, розвиток суміжних галузей і зміцнення технологічної незалежності.
Водночас експорт українського озброєння не означає автоматичного скорочення допомоги Силам оборони чи передачі за кордон продукції, якої потребує фронт. Йдеться про створення правил, за яких зовнішні контракти не шкодитимуть національній безпеці. Пріоритетом мають залишатися потреби української армії, а рішення про експорт повинні враховувати наявні запаси, темпи виробництва та ситуацію на полі бою.
Саме тому для запуску механізму необхідний баланс. З одного боку, держава має контролювати переміщення військових технологій і не допустити витоку чутливої інформації. З іншого — надмірна бюрократія та високі мита можуть зупинити розвиток підприємств, які потенційно здатні конкурувати на глобальному ринку.
Які перспективи відкриває співпраця з країнами Перської затоки
Окремим напрямом потенційного експорту можуть стати країни Перської затоки. Загострення безпекової ситуації на Близькому Сході продемонструвало, наскільки важливими є системи протиповітряної оборони та засоби боротьби з безпілотниками. Держави регіону мають значні фінансові ресурси, однак потребують великої кількості техніки для захисту критичної інфраструктури, промислових об’єктів і міст.
За словами Владислава Бельбаса, Україна могла б запропонувати таким партнерам власні перехоплювачі та інші рішення для протидії повітряним цілям. Українські компанії мають практичний досвід, отриманий під час повномасштабної війни. Це дає змогу розробляти системи, орієнтовані не лише на випробування в лабораторних умовах, а й на застосування у складній реальній обстановці.
Можливе постачання українських перехоплювачів країнам регіону могло б мати подвійний ефект. Для виробників це були б валютні надходження, нові замовлення та можливість масштабувати серійне виробництво. Для України — шанс посилити міжнародну оборонну кооперацію та ефективніше використовувати ресурси партнерів.
Логіка полягає в тому, що частину завдань із протидії повітряним загрозам могли б виконувати українські системи, тоді як американські комплекси Patriot і ракети до них використовувалися б там, де вони найбільш необхідні. У такому разі частина боєприпасів могла б спрямовуватися на поповнення запасів України. Однак реалізація такого сценарію залежить від технічної сумісності, політичних домовленостей і здатності українських підприємств гарантувати стабільні поставки.
Таким чином, головна причина блокування експорту української зброї — неврегульованість державного механізму та великі мита, закладені в чинній постанові. Якщо уряд перегляне ці положення, уточнить процедури й забезпечить прозорі правила для бізнесу, український оборонно-промисловий комплекс отримає можливість активніше виходити на міжнародні ринки. Це може стати важливим джерелом фінансування виробництва, технологічного розвитку та зміцнення обороноздатності держави.