5 перешкод на шляху до миру: чому переговори в Абу-Дабі не можуть принести швидкого результату

Спроби домогтися припинення вогню викликають у суспільстві великі сподівання, особливо коли на порядку денному з'являються міжнародні майданчики. Однак не слід плутати надії з реаліями. Попри анонсований раунд переговорів в Абу-Дабі 1 лютого, експерти, зокрема Вадим Денисенко, попереджають про низку факторів, які роблять швидке вирішення практично неможливим.

5 перешкод на шляху до миру: чому переговори в Абу-Дабі не можуть принести швидкого результату

Структурні та геополітичні бар'єри

1. Територіальні претензії. Однією з ключових перешкод є нерозв'язні, на перший погляд, питання територій. Для Україна питання відновлення контролю над окупованими територіями є питанням суверенітету, тоді як для росія ці території часто виступають елементом геополітичного важеля. Така фундаментальна різниця у вихідних позиціях робить компроміс у рамках одного чи двох раундів переговорів вкрай малоймовірним.

2. Роль третіх сторін і баланс сил. У процесі беруть участь не лише безпосередні сторони конфлікту, але й інші гравці — США, регіональні партнери, міжнародні організації. Їхні стратегічні інтереси, санкції, військова підтримка та дипломатичні ініціативи створюють складний баланс, який ускладнює ухвалення рішень. Переговори в Абу-Дабі можуть служити майданчиком для обміну нотами, але погодити остаточні умови між усіма зацікавленими сторонами часом потребує місяців, а то й років.

Внутрішні фактори, недовіра та безпекові гарантії

3. Недовіра та відсутність механізмів виконання. Навіть якщо на папері буде досягнуто домовленості, без надійних механізмів верифікації та виконання такі угоди приречені залишитися деклараціями. Історія конфліктів показує, що сторони часто трактують положення по-різному, і без гарантій виконання від міжнародної спільноти ризик повернення до ескалації залишається високим.

4. Внутрішньополітичні обмеження. У кожної сторони є свої внутрішні чинники, які диктують темп і глибину поступок: настрої виборців, позиції еліт, вплив силових структур. Для політиків будь-якого рівня можливість зробити крок, який виглядатиме як капітуляція чи зрада національних інтересів, обмежена. Тому навіть за наявності бажання вести серйозні переговори ліміти внутрішньої політики часто ставлять блокуючі умови.

5. Безпекові гарантії та довгострокова архітектура миру. Мир — це не лише припинення вогню, а й система безпекових гарантій, економічна відбудова, правові механізми та відновлення довіри між суспільствами. Формування такої архітектури вимагає часу та комплексних рішень, включно з участю міжнародних інституцій. Одні лише дипломатичні дебати в рамках одного раунду не здатні створити працюючу модель довготривалого миру.

Підсумовуючи, слід розуміти: переговори в Абу-Дабі — це важливий дипломатичний інструмент, який може знизити інтенсивність конфронтації або відкрити канал комунікації. Але говорити про швидкий та повний мир зарано. Реалії показують, що необхідні багаторівневі домовленості, структурні гарантії та поступи, які не під силу досягти за кілька днів. Як наголошують аналітики на кшталт Вадима Денисенка, оптимізм має ґрунтуватися на розумінні складності процесу, а не на бажанні побачити миттєвий результат.