«Могли б працювати краще»: військовий і екс-нардеп Луценко пояснив, чому зграї дронів не літають на Москву

За останні роки атаки українських безпілотників неодноразово призводили до серйозних наслідків у повітряному русі сусідньої держави, а новини про інциденти в московських чи петербурзьких аеропортах викликали широкий резонанс. Однак масованих пусків дронів по цілях у Москві чи Санкт‑Петербурзі наразі не спостерігається. Екс‑народний депутат і військовий Андрій Луценко, аналізуючи ситуацію, пояснив низку причин, через які такі операції залишаються рідкісними або обмеженими.

«Могли б працювати краще»: військовий і екс-нардеп Луценко пояснив, чому зграї дронів не літають на Москву

На перший погляд ідея масових ударів безпілотниками по столичним цілям виглядає простою: багато малозамітних апаратів — і прорив оборони. Проте, за словами Луценка, реальна картина складніша. По-перше, це питання тактики та ризиків ескалації. Масовані атаки можуть призвести до значного ускладнення політичної ситуації, міжнародних наслідків і реакцій, які важко прогнозувати. По‑друге, технічні обмеження: дальність та вантажопідйомність багатьох українських дронів не дозволяють одночасно доставити значну кількість вибухових боєприпасів на відстань до центру великого міста без проміжних баз чи пересадки.

Технічні й логістичні бар'єри

Луценко підкреслює, що оперативна готовність зграї дронів — це не лише питання кількості апаратів. Потрібні ресурси для підготовки, координації, зв’язку та наведення. Крім того, ефективність атак залежить від якості розвідувальної інформації і здатності обійти або зламати системи повітряної оборони. За останні роки в руській системі ППО відбулися модернізації й концентрація техніки навколо критичних об’єктів, що робить ризик втрат для атакуючої сторони значним. Луценко також звертає увагу на важливість економічної доцільності: ціни на сучасні безпілотники та вартість підготовки операції повинні співвідноситись із очікуваним ефектом — як матеріальним, так і медійним.

Ще один аспект — велика кількість цивільних об’єктів та інфраструктури, де помилки у виявленні цілей можуть мати трагічні наслідки і стати предметом міжнародних звинувачень. Відтак, вибір цілей і правила застосування сили відіграють важливу роль у прийнятті рішень.

Політика, репутація та стратегічні пріоритети

За словами Луценка, рішення не вдаватися до масованих ударів по столицях суперника часто продиктоване стратегічними пріоритетами держави та прагматизмом військового керівництва. Українське командування обирає методи, які максимізують довгострокову користь: знищення військових складових, логістики, радіолокаційних пунктів та об’єктів, що безпосередньо впливають на боєздатність супротивника. Така цілеспрямована дія приносить більший тактичний ефект за менших ризиків ескалації.

Крім того, масові атаки на великі міста можуть змінити міжнародну підтримку та інформаційну ситуацію на шкоду тим, хто їх проводить. Луценко наголошує, що політична відповідальність і моральні аспекти — невід’ємна частина ухвалення рішень у воєнний час. Тому навіть наявність технічної можливості не завжди означає, що її буде реалізовано.

Важливим фактором є також фахова оцінка: експерти та військове керівництво аналізують потенційні вигоди і втрати. Навіть якщо зграї дронів могли б «працювати краще» в певних сценаріях, вони не є універсальним рішенням і мають використовуватись у поєднанні з іншими засобами у межах загальної стратегії.

На завершення, пояснення Луценка можна звести до кількох ключових тез: технічні обмеження, ризики ескалації, логістична складність і стратегічний вибір цілей. У сучасній війні тактика дронів продовжує розвиватися, але рішення про їх застосування приймаються зважено, з огляду на широкий спектр факторів — від ефективності удару до потенційних політичних наслідків.