Прощай, Укрэнерго — якою буде енергетика після війни

Після війни енергетична карта України може радикально змінитися: замість централізованої системи з великою кількістю магістральних ліній і потужних електростанцій з'являться інші моделі виробництва та розподілу енергії. Такий сценарій описує експерт з енергетики Олександр Трохимець — і це означає не просто технічну трансформацію, а глибоку суспільну та політичну перебудову.

Зараз термін «Укрэнерго» асоціюється з єдиною енергетичною системою та великою кількістю централізованих активів. Однак уже сьогодні говорять про те, що після війни модель національного енергетичного управління зміниться: частина мереж може залишитися, але роль великих централей та магістралей помітно зменшиться. На передній план вийдуть відновлювана енергетика, децентралізовані мережі, системи зберігання енергії та інтеграція з європейськими ринками. Це не лише технологічна заміна — це питання енергонезалежності, безпеки та економічного відновлення країни.

Пошкодження інфраструктури, необхідність швидкої відбудови та змінені геополітичні умови підштовхують до переосмислення ролі централізованих операторів. Якщо колись головними були великі ТЕС та ГЕС, що забезпечували базове навантаження, то майбутнє може бути за сотнями тисяч невеликих станцій — побутових і промислових, розміщених ближче до споживача. У такому сценарії роль мереж змінюється: замість магістралей потрібні більш гнучкі, модульні та розумні рішення.

Перший тренд — масова децентралізація: приватні та кооперативні сонячні і вітрові установки на дахах та в громадах, локальні міні-мережі та мікрогенерація. Другий — накопичення енергії: батареї, водневі установки, акумуляторні парки дадуть змогу згладжувати піки та відокремити виробництво від негайного споживання. Третій — цифровізація: «розумні» лічильники, платформи управління попитом, автоматизовані системи балансування роблять мережу більш ефективною й стійкою.

Крім технологій, важливим буде інституційний перехід. Замість одного монопольного оператора з'являться численні гравці — регіональні оператори мереж, постачальники послуг зберігання, енергетичні кооперативи. Це вимагає нових правил ринку, прозорих механізмів компенсації втрат та стандартів сумісності. Також зросте роль міжнародної інтеграції: торгівля енергією з ЄС, участь у спільних ринках, імпорт/експорт водню та електроенергії.

Політика енергетичного відновлення повинна стати пріоритетом національної безпеки. Переходячи до децентралізованих моделей, держава має забезпечити справедливий доступ до фінансування, захист прав споживачів та стимулювання інвестицій. Це питання не лише промислової політики, а й соціального захисту: як гарантувати доступ до електроенергії для віддалених громад, що постраждали від бойових дій?

Для громадян зміни можуть бути близькими й помітними: зниження рахунків за рахунок власного виробництва, нові робочі місця у сфері монтажу та обслуговування сонячних систем, можливість соціальної кооперації навколо енергетики. Водночас виникнуть виклики — регулювання тарифів, захист від шахрайства, необхідність підвищення кваліфікації фахівців. Підтримка від міжнародних партнерів, кредити та гранти стануть вирішальними у перехідний період.

Енергетична політика після війни — це також питання клімату. Відновлювана енергетика дає шанс поєднати відбудову з низьковуглецевим розвитком, отримавши довгострокові економічні та екологічні вигоди. Формування нових стандартів будівництва, енергоефективності та планування територій дозволить уникнути повторного створення вразливої централізованої системи.

Вирішальними у цій трансформації стануть прозорість прийняття рішень, участь громад і приватного сектору, а також стратегічне планування. Якщо зважено підходити до відновлення, Україна може перетворити руйнування на можливість побудувати більш стійку, сучасну і незалежну енергосистему — таку, що служитиме людям і економіці, а не лише інфраструктурним монополіям.

Після війни питання не в тому, чи зникне стара модель — це майже вирішеною — а в тому, як швидко і якою ціною ми побудуємо нову. Від цього залежатиме енергонезалежність, безпека та економічне відновлення країни.