Роксолана Мережко
Ідея так званого «енергетичного перемир’я» між Україною та росією може передбачати не повне припинення атак по всій енергетичній інфраструктурі, а поетапний обмін ударами по нафтопереробних заводах. Саме так американська сторона, за даними Axios, трактує можливий перший крок до ширшої домовленості між Києвом і Москвою.
У Вашингтоні розглядають взаємну відмову від атак на нафтопереробні заводи як обмежений формат припинення вогню. Передбачається, що після цього сторони могли б перейти до обговорення заборони ударів по електростанціях, підстанціях, газових об’єктах та інших елементах критичної інфраструктури. Такий підхід має продемонструвати, чи готові Україна та росія виконувати хоча б часткові домовленості.
Чому формат «НПЗ за НПЗ» викликає заперечення
Запропонована модель, яку умовно можна описати як «нафтопереробний завод за нафтопереробний завод», в Україні вважають нерівноцінною. Причина полягає в різниці між енергетичними системами двох держав і наслідками атак для їхніх економік.
В Україні фактично є лише один нафтопереробний завод, який зазнавав численних російських обстрілів. Підприємство не працює на повну потужність, а український паливний ринок значною мірою залежить від імпорту. Тому припинення ударів по НПЗ саме по собі не розв’язує головної проблеми для країни, яка змушена купувати за кордоном дизельне пальне, бензин і газ.
Росія, своєю чергою, має значно більшу та розгалуженішу мережу нафтопереробних підприємств. Навіть у разі тимчасового припинення атак на частину об’єктів її паливний сектор залишається масштабнішим і здатним перерозподіляти навантаження між різними заводами. Через це симетричний на вигляд обмін може мати різний практичний ефект для сторін.
Український посадовець наголосив, що Києву передусім потрібно домогтися припинення російських атак на електромережу. Саме удари по підстанціях, теплоелектростанціях та інших енергетичних об’єктах безпосередньо впливають на життя цивільного населення, роботу лікарень, водопостачання, транспорт і промисловість.
«Ми імпортуємо дизельне паливо та газ. Нам потрібно, щоб росіяни припинили атакувати нашу електромережу», – заявив український представник.
Ця позиція свідчить, що Україна не розглядає захист НПЗ як рівнозначну заміну гарантіям безпеки для всієї енергетичної системи. Для Києва принциповим питанням є не лише те, чи припиняться удари по окремих промислових об’єктах, а й те, чи зникне загроза масштабних атак на цивільну інфраструктуру.
Яка позиція Дональда Трампа
Представники адміністрації президента США повідомили, що російська сторона наразі вивчає запропоновану ініціативу. У Вашингтоні очікують, що найближчим часом стане зрозуміло, чи готова Москва погодитися на обмежений режим припинення вогню.
Водночас американські посадовці вважають, що українські удари по російських нафтопереробних заводах створюють для Дональда Трампа серйозні політичні складнощі. На їхню думку, такі атаки можуть сильніше погіршувати відносини між президентом США та Володимиром Зеленським, ніж завдавати довгострокової шкоди російському нафтовому сектору.
За словами представника Білого дому, Трамп розлючений і переконаний, що українське керівництво сприймає підтримку Сполучених Штатів як належне. Така оцінка демонструє, що питання ударів по енергетичних об’єктах стало не лише частиною військової стратегії, а й важливим чинником дипломатії між Києвом і Вашингтоном.
Для американської адміністрації енергетичне перемир’я може бути способом перевірити готовність сторін до подальших переговорів. Якщо Україна та росія зможуть дотримуватися домовленостей щодо НПЗ, наступним етапом можуть стати електростанції, мережі розподілу електроенергії та інші об’єкти, пошкодження яких має масштабні гуманітарні наслідки.
Однак головним ризиком залишається можливість використання часткового перемир’я як інструменту тиску. Якщо одна зі сторін погодиться на обмеження, але інша продовжить атаки під різними приводами, домовленість швидко втратить довіру. Саме тому Київ наполягає на чітких умовах, взаємності та зрозумілому механізмі контролю за виконанням угоди.
Що передувало заявам про енергетичне перемир’я
Раніше Дональд Трамп оголосив про домовленість щодо енергетичного перемир’я між Україною та росією. Водночас Володимир Зеленський заявив, що така інформація стала для нього несподіванкою. Це засвідчило різне сприйняття переговорного процесу та відсутність повної синхронізації між американською й українською сторонами.
Україна висловила готовність утриматися від атак на російські енергетичні об’єкти за умови, що Москва здійснюватиме дзеркальні кроки. Київ наполягає: будь-яке припинення ударів має бути взаємним і поширюватися на об’єкти, які мають значення для цивільного населення.
Однак після заяви американського президента російські війська, за повідомленнями української сторони, завдали нових ударів по енергетичних об’єктах у Києві та Харкові. Це поставило під сумнів готовність кремля дотримуватися запропонованого режиму ще до того, як сторони узгодили його остаточні параметри.
Відкладення запланованого візиту до Москви спеціального представника США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера також свідчить про складність ситуації. Поїздку вирішили перенести щонайменше до моменту, коли стане зрозуміло, чи можуть Україна та європейські держави погодити спільну пропозицію для російського керівництва.
Подальша доля енергетичного перемир’я залежатиме від кількох чинників: готовності росії припинити удари по українській електромережі, здатності Києва та Москви забезпечити взаємність, а також позиції Сполучених Штатів щодо контролю за домовленостями. Поки що запропонований формат залишається лише початковою дипломатичною конструкцією, а не повноцінною угодою про припинення вогню.
Для України принципово важливо, щоб енергетичне перемир’я не перетворилося на формальний обмін обіцянками. Реальний результат має вимірюватися відсутністю атак на цивільну інфраструктуру, стабільністю електропостачання та можливістю підготуватися до опалювального сезону. Без цього домовленість про паузу в ударах по НПЗ може залишитися обмеженим політичним жестом, який не змінить ситуацію на полі бою та в тилу.