За два тижні до вторгнення: Залужний просив Зеленського ввести воєнний стан — Guardian

За повідомленням британського видання Guardian, напередодні великого загострення безпеки в 2022 році між Генштабом та Офісом президента відбувалася гостра суперечка. Тоді командувач Збройних сил України Валерій Залужний нібито наполягав на введенні воєнного стану за два тижні до початку повномасштабного вторгнення, аби мати законні підстави для передислокації підрозділів та підготовки бойових планів. Президент Володимир Зеленський відмовився, керуючись іншим баченням ризиків та інформацією від свого оточення, зокрема від голови ОП Андрія Єрмака, який, за даними видання, посилався на запевнення близького соратника путіна.

За два тижні до вторгнення: Залужний просив Зеленського ввести воєнний стан — Guardian

Історія, викладена в матеріалі Guardian, підняла низку питань про те, як ухвалювалися ключові рішення в столиці в найнапруженіший період. На рівні оборони введення воєнного стану дало б можливість командуванню діяти швидше: проводити тактичні ротації, змінювати дислокацію сил, посилювати прикриття окремих напрямків та оперативно переглядати плани відповідно до розвідданих. З іншого боку, оголошення такого режиму мало б і політичні наслідки — від впливу на внутрішні свободи до міжнародних сигналів, які могли би ескалувати або стримати супротивника.

Що відомо про позиції сторін та роль Єрмака

На боці Залужного аргументи спиралися на військову логіку: наявність часу і права на маневр, можливість прихованих пересувань і створення планів під прикриттям правового режиму. Сторона Офісу президента, за інформацією видання, більше орієнтувалася на дипломатичні сигнали та оцінку ризиків ескалації. Ключовою фігурою в цьому протистоянні став Андрій Єрмак, якого нібито переконали у відсутності неминучого наступу через контакти із зовнішніми або пов’язаними з Кремлем колами.

Такі твердження одразу породили політичні дискусії: чи було достатньо перевіреною інформація, яку отримував президент, і чи можна було уникнути територіальних втрат і людських жертв, якби воєнний стан почав діяти раніше. Представники силових структур наполягали, що оперативна свобода дій могла суттєво змінити розстановку сил у критичні дні. Інші експерти наголошували, що сам факт оголошення воєнного стану без належних механізмів та розуміння міжнародної реакції міг би стати каталізатором непередбачуваних кроків.

Наслідки, суспільний резонанс і уроки для майбутнього

Публікація Guardian розпалює суспільний інтерес до питань відповідальності й прозорості прийняття рішень у період загрози. Громадськість, експерти та політики вимагають роз’яснень: які саме аргументи переконали Офіс президента, які джерела інформації використовувалися і чи були альтернативні шляхи для підвищення обороноздатності без формального введення воєнного стану. Частина суспільства вбачає у цій історії підтвердження необхідності незалежних розслідувань та об’єктивної оцінки дій керівництва в переддень війни.

З точки зору безпеки, головний урок — важливість чітких протоколів взаємодії між цивільною владою і військовим керівництвом у кризових ситуаціях. Необхідно закріпити механізми, які дозволяють оперативно погоджувати такі рішення на засадах доказовості та прозорості. Політичний висновок — потреба балансу між дипломатичною роботою та реальними заходами оборони, щоб не опинитися у ситуації, де розбіжності в оцінках шансів і ризиків призводять до катастрофічних наслідків.

Публікація міжнародного ЗМІ підтвердила, що українське суспільство має право знати повну картину подій, що передували великому зовнішньому удару. Водночас вона відкриває дискусію про те, як у майбутньому уникати розриву між військовим баченням і політичною оцінкою загроз. Для багатьох українців це ще одна підстава вимагати публічних пояснень і детального аудиту рішень, що впливали на національну безпеку.

Незалежно від того, як сприйматимуться ці матеріали в політичних колах, факт залишається фактом: питання підготовки та взаємодії між ключовими інституціями держави в періоди загрози має залишатися в центрі уваги. Тільки так можна зменшити ймовірність повторення сценаріїв, які дорого коштували країні.