Вихід ЗСУ з Донбасу: чому гарантії безпеки США не завершать війну

Після чергових заяв про можливі домовленості навколо гарантій безпеки США у суспільстві знову загострилися дискусії про те, чи може дипломатичний документ або односторонні міжнародні гарантії покласти край масштабній війні. У центрі уваги — питання про можливий вихід ЗСУ з Донбасу і те, чи забезпечать такі кроки довготривалу стабільність та безпеку України.

Вихід ЗСУ з Донбасу: чому гарантії безпеки США не завершать війну

Навіть якщо Сполучені Штати або інші партнери нададуть Україні потужні політичні та матеріальні обіцянки, існує низка причин, через які такі гарантії безпеки США не гарантовано приведуть до завершення бойових дій. По-перше, різниця між політичними зобов'язаннями і практичними механізмами контролю дуже велика: підписані листи намірів або меморандуми часто не містять чітких інструментів примусу і швидко втрачають силу під тиском геополітичних змін.

Міжнародні гарантії і їхні обмеження

Гарантії, які пропонують держави-треті, зазвичай передбачають політичну підтримку, можливі економічні санкції проти агресора та військову допомогу у разі ескалації. Однак:

- Юридична сила: багато форматів гарантій не мають прямої юридичної примусової сили, що ускладнює їх застосування без широкої коаліції та чітких процедур. Безпека України залежить не лише від слів, а від юридично оформлених механізмів та міжнародних інституцій, які готові діяти швидко і рішуче.

- Верифікація і моніторинг: будь-які домовленості вимагають системи перевірки виконання. В умовах недовіри між сторонами та перманентного інформаційного протистояння встановити прозорий моніторинг на місцях — складне завдання. Без ефективної верифікації неможливо визначити, чи справді має місце відведення військ або виконуються інші зобов'язання.

- Політична воля і сталість: зовнішні гаранти можуть змінити свої пріоритети під впливом внутрішньополітичних чинників, виборів або кризи. Односторонні гарантії без механізмів довготривалого притягнення до відповідальності швидко втрачають вагу.

Чому відхід не зупинить агресію: військові, політичні та стратегічні фактори

Навіть якщо вихід ЗСУ з Донбасу буде погоджений як складова угоди в обмін на гарантії — існують кілька раціональних ризиків, через які це не означатиме кінець війни.

- Розширення цілей агресора: історично агресор може розглядати відступ супротивника як можливість для подальшого просування цілей. Якщо залишаться незадоволені території або стратегічні позиції, ризик нової ескалації зростає.

- Відсутність довіри між сторонами: росія демонструє готовність використовувати гібридні інструменти — від інформаційних атак до підтримки маріонеткових сил — що ускладнює стабілізацію навіть у разі формального припинення вогню. Фактична безпека на місцях вимірюється не підписами, а можливістю гарантувати збереження життів і порядку.

- Контроль над кордоном і повне виведення сил: важливий елемент будь-яких гарантій — контроль над державним кордоном. Якщо зовнішній гарант не може або не хоче забезпечити постійний цивільно-військовий контроль кордонів і припинити потік озброєнь, будь-які домовленості ризикують залишитися декларативними.

- Санкції та їхня ефективність: економічний тиск може тимчасово стримувати агресора, але без чіткої стратегії поетапного посилення та міжнародної єдності санкції ризикують стати неефективними. Для української безпеки важливим є поєднання дипломатії, економіки й оборонних можливостей.

Отже, сама по собі домовленість про відведення підрозділів під тиском гарантій не є панацеєю. Важливі деталі — строки, механізми перевірки, санкційні тригери і роль інституційних гарантій — визначають, наскільки реалістичною є перспектива стійкого миру.

Що може підсилити гарантії і наблизити справжню безпеку

Щоб гарантії безпеки США або інших партнерів мали реальний вплив, необхідні комплексні заходи:

- Чіткі юридичні механізми: міжнародні договори повинні містити конкретні умови, тригери санкцій і процедури для швидкого реагування у разі порушень.

- Мультинаціональні місії: наявність нейтральних міжнародних спостерігачів і, за потреби, миротворчих контингентів з мандатом ООН або іншої широкої коаліції може створити додатковий рівень довіри та безпеки на місцях.

- Послідовність підтримки: військова, економічна та політична підтримка має бути стабільною та прогнозованою, щоб відсутність ескалації не залежала від короткострокових політичних змін у країнах-гарантах.

- Внутрішні реформи: підвищення стійкості суспільства, посилення обороноздатності, антикорупційні та економічні реформи підвищують здатність України витримувати зовнішній тиск і роблять гарантії більш ефективними.

Підсумовуючи: вихід ЗСУ з Донбасу сам по собі не завершить конфлікт, якщо не супроводжуватиметься реально діючими, верифікованими і стійкими механізмами гарантування безпеки. Політична риторика і дипломатичні обіцянки важливі, але саме поєднання юридичних зобов’язань, міжнародного контролю та внутрішньої стійкості визначать, чи перетворяться гарантії на дієвий інструмент для захисту безпеки України.