Власюк: «Кінетичні санкції» України нівелювали прибутки РФ під час паливної кризи

Серія атак українських безпілотників і удари по інфраструктурі експорту нафти спричинили сильні зрушення в доходах кремля під час останньої паливної кризи. Уповноважений президента з питань санкційної політики пояснює, чому ці операції працюють як додатковий інструмент тиску і що варто очікувати далі.

Власюк: «Кінетичні санкції» України нівелювали прибутки РФ під час паливної кризи

Термін «кінетичні санкції», який використовують для позначення ударів по нафтовій інфраструктурі росії, відображає перетин військових дій і економічного тиску. За словами Власюк, ці дії фактично компенсували ту частину доходів, яку кремль міг би отримати через зростання цін на нафту та тимчасове послаблення міжнародних обмежень. Йдеться про мільярдні суми: за оцінками, через фізичне виведення з експлуатації ключових терміналів незароблені 1,7 мільярда доларів — це прямий втрачений експортний дохід.

Удар по портовій інфраструктурі і НПЗ обмежив можливості росії вивозити нафту морським шляхом. Частина вантажів, які вже були в морі, дійсно була продана — переважно через перенаправлення поставок до нових покупців, зокрема Індії — але сукупний ефект від локальних пошкоджень і ризиків для танкерів знизив загальні прибутки. У підсумку, у лютому кремль отримав близько 9 млрд доларів, у березні за попередніми оцінками — від 12 до 14 млрд, що значно нижче пікових 15–17 млрд у кращі місяці попередніх періодів.

Як працювали ці операції і який економічний ефект вони дали

Поєднання точкових ударів по нафтових терміналах, просторове блокування виходу танкерів і тиск на логістику експорту створили ефект, подібний до посилення санкцій. Такі операції підвищують транзакційні ризики, змушують сортувати судна на інші маршрути або відкладати завантаження, а також ускладнюють страхування вантажів. Всі ці фактори зменшують реальну можливість продавати нафту за вигідними умовами.

Крім технічних збитків для окремих НПЗ і терміналів (зокрема зупинки великих заводів і припинення роботи терміналів у Новоросійську та Приморську), ефект має й ринкову складову: покупці уникають додаткових ризиків, а наявні контракти і запаси використовуються для зменшення часових розривів. Власюк підкреслює, що ці дії не лише завдали миттєвих втрат, а й частково компенсували ефект від тимчасового послаблення зовнішніх санкцій.

Водночас стратегічні проблеми російської економіки залишаються: навіть додаткові заробітки під час кризи не вирішують довгострокових структуральних дефіцитів бюджету та логістичних уразливостей. З цієї точки зору кінетичні санкції грають роль подовженого тиску, який обмежує можливості кремля швидко відновити докризові доходи.

Що очікувати далі: порти, Ормузька протока і «тіньовий флот»

Однією з ключових тем є роль міжнародних рішень, зокрема дій США. Українська сторона сподівається, що тимчасове послаблення санкцій буде переглянуто і санкційний режим проти експорту російської нафти повернеться або посилиться. На стратегічному рівні важливим фактором є саме контроль над маршрутами: поки через Ормузьку протоку проходить близько 30% світових морських обсягів, російський експорт морем становить лише декілька відсотків глобального потоку, і це пояснює обмеженість ефекту від тимчасових зрушень.

Окрема увага приділяється так званому тіньовому флоту — суднам, які працюють поза прозорими ланцюгами постачання, змінюють ідентичність або намагаються приховати походження вантажів. За словами Власюка, такі судна можуть опинитися в зоні ризику майбутніх ударів або інших заходів тиску. Також Україна відслідковує відновлення роботи портів: якщо одні термінали, як-от Приморськ, відновлюють завантаження по кілька танкерів на день, то інші, наприклад Усть-Луга, фактично виведені з ладу.

З огляду на ці реалії, Київ планує адаптувати оперативну тактику, зосередившись на уразливих вузлах логістики й інфраструктури, які прямо впливають на здатність РФ експортувати нафту. Це не стільки «економіка в чистому вигляді», скільки комплексна політика, що об’єднує військові дії, розвіддані та санкційний тиск у єдиний інструмент стримування агресора.

Підсумовуючи, можна сказати, що поєднання фізичних ударів і дипломатичних кроків створює мультиканальний ефект, який дозволяє скорочувати прибутки РФ в умовах паливної кризи та змушує переглядати бізнес-моделі експорту. Наступними мішенями можуть стати не лише окремі термінали і НПЗ, а й склади, маршрути та судна, які забезпечують обхід санкцій — усе це формує новий економічно-стратегічний фронт.