Українські науковці зафіксували унікальну білу веселку: як вона виглядає та чому виникає

У холодній та вітряній тиші антарктичних просторів українські полярники зафіксували рідкісне оптичне явище — біла веселка, яку ще називають туманною. Над станцією Академік Вернадський з'явився блідий дугоподібний ореол, що одразу привернув увагу дослідників та суспільства. Фотографії явища оприлюднили самі учасники експедиції, а кадри зробила біологиня 30-ї української антарктичної експедиції Зоя Швидка, яким супроводжувалися пояснення від Національного антарктичного наукового центру.

Українські науковці зафіксували унікальну білу веселку: як вона виглядає та чому виникає

Фотознімки та спостереження дали змогу детальніше описати зовнішній вигляд цього явища. На відміну від звичної яскравої веселки, де чітко видно спектральні кольори, біла веселка виглядає набагато блідішою — майже повністю білою, іноді з ледь помітними помаранчевими або фіолетовими відтінками на краях. Таке явище виникає не через відсутність кольору в світлі, а через іншу взаємодію світла з дрібними краплями води в повітрі. Про спостереження повідомили як науковці станції, так і інформаційні портали, зазначаючи, що подібні явища допомагають краще розуміти атмосферні процеси в полярних широтах.

Чому веселка стає білою

Ключ до пояснення лежить у розмірі крапель води. У класичній веселці світло заломлюється і розкладається на спектр у великих краплях, де різні довжини хвиль розходяться й утворюють яскраві кольори. Але коли видимі краплини дуже дрібні — як у тумані або тонкому імлі — домінує інший процес: дифракція та сильне накладання хвиль. В такому разі різні кольори світла змішуються в однорідний білий або блідий відтінок, і замість чітких кольорових смуг спостерігаємо слабку, переважно білу дугу.

Науковці підкреслюють, що у випадку антарктичної туманної веселки грані прояву кольору залежить від точного розподілу розмірів крапель: якщо середній радіус трохи більший, на краях арки можуть виникати тонкі помаранчево-фіолетові облямівки через часткове відокремлення довжин хвиль. Важливими факторами також є кут падіння сонячного світла, концентрація шарів туману та положення спостерігача відносно джерела світла — зазвичай сонце має бути позаду людини, щоб побачити дугу.

Де можна побачити таке явище

Біла веселка зустрічається не лише в Антарктиці, але полярні регіони створюють сприятливі умови: холодне повітря, часті тумани та низьке сонце роблять такі явища більш помітними. Однак подібні явища виникають і в горах, на узбережжях, поруч із водоспадами або джерелами дрібного розпиленого бризу — словом, там, де повітря насичене дуже дрібними краплями води. Щоб побачити туманну веселку, потрібно мати сонце позаду себе та дивитися на протилежну частину неба, де світло проходить через шар дрібного туману.

Для фотографів і дослідників є кілька порад: знімати при помірній експозиції, використовувати об'єктиви з широким кутом огляду та звертати увагу на положення сонця — низький кут робить дугу більш виразною. Варто також пам'ятати, що такі кадри мають і наукову, і просвітницьку цінність: через них можна ілюструвати явища розсіяння та дифракції світла, а також привертати увагу до особливостей полярного клімату.

Спостереження на станції Академік Вернадський та публікації з фотоматеріалами від Зої Швидкої стали ще одним способом розповісти ширшій аудиторії про роботу українських полярників. Паралельно з такими спостереженнями вчені продовжують щоденну дослідницьку та господарську діяльність: від підрахунку пінгвінів і моніторингу гнізд до досліджень змін клімату і забезпечення умов життя в ізольованих умовах станції.

Наукова цінність таких фотографій і спостережень полягає не лише в красивому кадрі: вони підтверджують, що навіть знайомі явища світла можуть виглядати зовсім по-іншому в залежності від мікроструктури атмосфери. Спостереження за білою веселкою допомагає уточнювати моделі розсіювання світла в тумані і робить внесок у атмосферні дослідження, особливо в регіонах з екстремальними кліматичними умовами.

Таким чином, поява білої веселки біля станції «Академік Вернадський» — це не лише естетичне враження для полярників, а й корисний науковий сигнал. Фотографії і пояснення від українських науковців підсилюють розуміння того, як дрібні краплі в повітрі змінюють наші уявлення про веселку та освітлюють механізми взаємодії світла з атмосферними частинками.