Удар «Цирконом» по Україні: у ВМС розповіли, що не так з ракетою 3М22

В ніч на 20 січня відбувся черговий обстріл української території, під час якого була застосована одна з найгучніших систем російського озброєння — протикорабельна ракета нового покоління. Події викликали занепокоєння через траєкторію польоту та наслідки для цивільних районів, а також дали поштовх для публічного інформування про технічні особливості та недоліки ракети.

Удар «Цирконом» по Україні: у ВМС розповіли, що не так з ракетою 3М22

За повідомленнями Військово-морських сил України, у ніч на 20 січня російські сили здійснили пуск протикорабельної ракети «Циркон» — позначеної у відкритих джерелах як 3М22. Ракета була запущена з окупованого Криму і летіла в напрямку Вінниці. Незважаючи на значний інтерес медіа та політиків, у ВМС зауважують, що реальна ефективність цієї ракети при застосуванні проти наземних цілей викликає сумніви.

Що саме повідомили в ВМС: технологічні та експлуатаційні проблеми

Фахівці ВМС підкреслюють кілька ключових моментів, які свідчать про те, що 3М22 не є ідеальним засобом для ударів по внутрішніх регіонах країни. По-перше, «Циркон» розроблявся і оптимізувався як ракета проти кораблів — її головна перевага полягає у високій швидкості та малопомітності на морі. При застосуванні по наземних цілях її система наведення може виявитися недостатньо точною, особливо на великих відстанях і в умовах активного електронного протиборства. По-друге, є ймовірність, що ракета використовує комбіновані датчики та інерційну систему наведення, які піддаються глушінню або спотворенню, що призводить до відхилень від запланованої траєкторії.

Крім того, у ВМС зазначають, що частина проблем може бути пов’язана з логістикою та технічним обслуговуванням: при серійному виробництві нових типів озброєння можливі дефекти в електроніці, слабкий контроль якості або некоректне калібрування при підготовці до пуску. Це знижує ймовірність ураження мети і підвищує ризик ураження довколишніх мирних об’єктів.

Наслідки для безпеки та висновки

Подія підкреслює кілька важливих висновків для оборонного планування. По-перше, навіть найсучасніші ракети при застосуванні не за призначенням можуть демонструвати непередбачувану поведінку, що ускладнює оцінку загрози і реагування. По‑друге, успіх захисту залежить не лише від наявності ППО, але й від своєчасного збору даних, використання електронної боротьби та мобільності сил для локалізації та знешкодження носіїв ракет.

ВМС закликають не сприймати кожний запуск як гарантований успіх для сторони-агресора і наголошують на важливості аналізу причин кожного нецільового влучання. Ретельна експертиза уламків, дані радіолокаційних мереж і свідчення операторів дозволять з’ясувати, чи була проблема конструкційною, пов’язана з наведенням або викликана зовнішнім впливом, наприклад, радіоелектронними перешкодами.

Нарешті, подібні інциденти нагадують про необхідність посилення цивільної оборони: своєчасні оповіщення, евакуація вразливих районів та підвищення готовності екстрених служб знижують ризики для мирного населення при неочікуваних відхиленнях траєкторій сучасних ракетних систем.