Тропічні ліси Амазонки стали джерелом вуглецю: що спричинило тривожний переворот

Нове наукове дослідження викликало тривогу у міжнародній спільноті: у період екстремальної засухи 2023 року тропічні ліси Амазонки несподівано для вчених перетворилися з поглинача вуглецю на його джерело. Це повідомлення має не лише екологічні, а й глибоко політичні наслідки — від змін у міжнародних кліматичних угодах до внутрішньої політики країн басейну Амазонки. У цій статті аналізуємо, що сталося, які чинники призвели до перевороту і як держави можуть реагувати, аби зупинити подальше наростання викидів.

Що показало дослідження і чому це важливо

За результатами останнього аналізу супутникових даних і наземних вимірювань, вегетація та ґрунти в значній частині тропічних лісів Амазонки почали виділяти більше вуглецю, ніж поглинати, особливо під час посухи 2023 року. Це означає, що раніше ключова природна "могила" для антропогенних викидів тепер частково зворотна — відбувається додаткове підсилення темпу глобального потепління. Для політиків і міжнародних організацій така новина ставить під питання ефективність нинішніх механізмів компенсації викидів, угод про торгівлю вуглецевими кредитами і національних зобов'язань за Паризькою угодою.

Причини тривожного перевороту

Причини того, що сталося, мультифакторні. По-перше, інтенсифікація засух пов'язана з глобальним зміщенням кліматичних моделей, зокрема з впливом Ель-Ніньйо та антропогенних змін клімату. По-друге, масштабна вирубка лісів і деградація корінних екосистем зменшили здатність лісів відновлюватися після стресових подій: знищені ділянки не забезпечують стислого водного кругообігу, що посилює локальні посухи. По-третє, поширення пожеж, багато з яких мають людське походження (підпал під розширення сільськогосподарських угідь), додатково викидає великі обсяги CO2. Нарешті, економічний тиск і слабке правозастосування у країнах басейну призводять до нелегальної вирубки і перетворення лісу в агроугіддя.

Політичні наслідки і можливі відповіді

Політичні наслідки цього явища можуть бути масштабними. По-перше, країни, що покладаються на роль Амазонки як природного поглинача вуглецю, можуть виявити, що їх національні зобов'язання щодо скорочення викидів потребують перегляду. По-друге, міжнародні донори і фінансові інститути можуть посилити вимоги до контролю за захистом лісів в обмін на фінансування. По-третє, питання прав корінних народів і контролю за природними ресурсами знову виявляються ключовими: стабільна охорона лісу неможлива без участі місцевих громад.

Що можуть робити уряди та міжнародні організації? Необхідні комплексні заходи: від посилення охорони і відновлення лісових ландшафтів до впровадження адаптаційних стратегій для зменшення ризику пожеж та збереження ґрунтової вуглецевої маси. Важливі також прозорість у відстеженні викидів, реальні механізми фінансування відновлення екосистем і перехід до стійкіших аграрних практик. Політична воля і міжнародна координація мають стати пріоритетом, адже подальше перетворення лісів у джерела вуглецю зробить досягнення глобальних кліматичних цілей значно складнішими.

Результати дослідження підкреслюють, що питання Амазонки — це не лише регіональна екологічна проблема, а серйозна політична і геостратегічна задача. Від того, як реагуватимуть уряди і міжнародне співтовариство, залежатиме не лише майбутнє регіону, а й глобальні можливості стримувати кліматичну кризу.