Спочатку припинення вогню — потім гарантії безпеки для України, — Мерц

Останні заяви канцлера Німеччини привернули увагу Європи та Києва: він наголосив, що поки жодна з країн ЄС не вважає за доцільне пряме військове втручання, а також висловив сумніви щодо готовності росії прийняти міжнародні гарантії безпеки для України. Такий підхід ставить у центр дискусії послідовність дій — чи можливе одночасне поєднання припинення вогню та довгострокових гарантій, або спочатку має відбутися саме повне припинення вогню, а вже потім — юридично оформлені механізми безпеки.

Спочатку припинення вогню — потім гарантії безпеки для України, — Мерц

Позиція канцлера базується на практичних реаліях: без дієвого та контролюваного припинення вогню будь-які дискусії про гарантії залишаються теоретичними. Для України, яка потерпає від бойових дій, першочергова вимога — зупинити кровопролиття, забезпечити доставку гуманітарної допомоги та створити умови для переговорів. Натомість питання про те, які саме гарантії безпеки можуть бути запропоновані та ким вони мають бути надані (державами ЄС, НАТО, міжнародними організаціями або коаліціями) — залишається предметом складних дипломатичних переговорів.

Основні виклики та можливі шляхи реалізації

Перший виклик — довіра сторін. Для реалізації будь-яких домовленостей потрібна мінімальна довіра між сторонами конфлікту та гарантії від третіх країн. Тут важливу роль можуть відіграти міжнародні спостерігачі, місії ООН або спеціальні механізми контролю. Другий аспект — юридична сила гарантій. Гарантії безпеки повинні бути оформлені так, щоб мати механізм реагування у випадку їх порушення: санкції, політичний тиск, або обмежені заходи стримування. Третє — перевірка виконання: без незалежних моніторингових механізмів будь-які домовленості ризикують стати мертвою буквою.

Канцлер також підкреслює, що жодна держава ЄС не готова до прямого військового втручання, отже пошук шляхів безпечного завершення бойових дій мусить проходити через дипломатію, економічний тиск та нормативні інструменти. Україна потребує безпечного простору для відновлення та реформ, а для цього потрібні не лише військові гарантії, а й економічні та політичні механізми підтримки.

Що означає для України та Європи

Для України ключовим є поєднання короткострокових і довгострокових заходів: негайне припинення вогню як передумова для початку відновлення та мирного процесу; та детально прописані гарантії безпеки, які можуть включати двосторонні або багатосторонні договори, присутність міжнародних миротворчих сил за мандатом ООН або інші форми міжнародного забезпечення безпеки. Для Європи це виклик солідарності: чи зможуть країни блоку погодити єдині умови, які задовольнять і Україну, і будуть прийнятні для широкого міжнародного співтовариства.

Нарешті, важливо не забувати про гуманітарний вимір: призупинення бойових дій має відкрити шлях для евакуації цивільного населення, ремонту інфраструктури та відновлення базових послуг. Без цього будь-які гарантії залишатимуться формальними. Сумніви Мерца щодо готовності росії прийняти гарантії безпеки відображають реальну проблему — без зацікавленості або хоча б конструктивної позиції російської сторони важко уявити сталий мирний процес.

Підсумовуючи, варто наголосити: стратегія «спочатку припинення вогню — потім гарантії» пропонує логічну послідовність дій, яка може створити умови для реального миру. Проте її успіх залежатиме від готовності всіх ключових акторів до компромісу, наявності механізмів контролю та від того, чи вистачить у Європи і міжнародної спільноти політичної волі, щоб утілити домовленості в життя. У будь-якому разі головним пріоритетом має залишатися безпека людей в Україні та відновлення нормального життя для постраждалих регіонів.