Співзасновник MITS Capital: Україна дуже погано вміє продавати свою історію — що не так?

Інвестиційні дискусії часто переходять у площину публічної дипломатії: саме так сталося після коментаря інвестора Перри Бойла, співзасновника MITS Capital, котрий зазначив, що в американських медіа Україна подається «не дуже добре» і Києву потрібно створити нове міністерство для протидії негативним наративам. Це твердження викликало широку дискусію: чи справді наша країна не вміє продавати свою історію, і якщо так — що саме заважає побудувати ефективну комунікацію з міжнародною аудиторією?

Співзасновник MITS Capital: Україна дуже погано вміє продавати свою історію — що не так?

Проблема репутації країни на глобальній арені має кілька рівнів. По-перше, багато зовнішніх меседжів про Україну зводяться до однієї теми — війна та криза. Це зрозуміло, але узаконуйоване сприйняття обмежує інші образи: інноваційність, культура, підприємництво, IT-сектор. По-друге, комунікація часто фрагментована: відомства, урядові ініціативи та приватні ініціативи говорять різними мовами та мають різні цілі, через що немає цілісного наративу. По-третє, відсутність системного підходу та професійних ресурсів у сфері стратегічних комунікацій призводить до того, що інформпростір заповнюють сторонні актори або ті, хто просуває дезінформацію.

Критика Перри Бойла також вказує на те, що західні медіа орієнтуються на швидкі та контроверсійні формати, тож негативні або трагічні сюжети мають більшу вага й охват. У цій битві за увагу держава повинна не просто реагувати на одиничні матеріали, а напрацьовувати довготривалу стратегічну присутність: партнерства з міжнародними редакціями, створення якісного контенту англійською та іншими мовами, підтримка культурних проєктів і просування бізнес-історій успіху.

Де помилки й як виправити: конкретні кроки

Створення нового міністерства — радикальна ідея, яка має як переваги, так і ризики. Перевага — централізація відповідальності і ресурсів для просування державного бренду. Ризики — бюрократія, політизація та можливе обмеження свободи слова. Натомість важливішим є побудова мережі професійних комунікаційних структур з прозорими мандатами: чіткі KPI, взаємодія з незалежними ЗМІ та громадянським суспільством, залучення приватного сектору та діаспори.

Практичні кроки можуть включати:

1. Стратегічний наратив. Розробити основний меседж про Україну, який поєднає безпеку, інновації, культуру та економічні можливості. Цей наратив має бути адаптований під різні цільові аудиторії та платформи.

2. Професійні кадри. Інвестувати в підготовку журналістів, медіа-менеджерів та експертів з комунікацій, які розуміють міжнародний медіалендшафт.

3. Співпраця з приватним сектором та діаспорою. Брендинг країни — це не лише справа держави. Великий бізнес, культурні інституції та діаспорні організації можуть бути амбасадорами позитивних історій.

4. Прозорість і захист критики. Ефективна комунікація не означає закриття дискурсу. Повага до свободи слова та прозорі механізми корекції іміджу зміцнять довіру міжнародних партнерів.

5. Антикризова готовність. Мати готові сценарії реагування на інформаційні атаки, фейкові новини та провокативні матеріали.

Насправді не потрібен ще один державний орган для створення гарної історії — потрібні координація, інвестиції у професіоналів та бажання співпрацювати. Якщо Київ вирішить сконцентрувати зусилля на якісному контенті, відкритих даних та реальних прикладах перетворень, міжнародні медіа почнуть бачити не лише трагедію, а й резильєнтність, інновації та потенціал країни.

Висновок простий: критика Перри Бойла має підштовхнути до самоаналізу, але рішення має бути зваженим і далекоглядним. Уміння продавати свою історію — це не про пропаганду, а про чесне, структуроване й професійне розповідання про те, ким ми є сьогодні і куди рухаємось завтра.