путін вимагає перекроїти НАТО: миру в Україні йому замало — ISW

Аналітики попереджають: нинішні переговори про припинення бойових дій можуть не задовольнити довгострокових амбіцій кремля. Стисло сформульована позиція ISW свідчить, що путін прагне не просто фіксації статусу-кво, а комплексних змін у європейській системі безпеки. Це означає, що мир, обмежений територіями України, навряд чи влаштує російське керівництво, якщо не йтиметься про радикальну реструктуризацію НАТО та зон впливу.

путін вимагає перекроїти НАТО: миру в Україні йому замало — ISW

За висновками Інституту вивчення війни, основна мета Москви — змінити архітектуру європейської безпеки на свою користь. Це не лише політична риторика: мова йде про вимоги, які зачіпають ключові принципи Північноатлантичного альянсу. Якщо коротко, путін бачить вирішення української кризи як можливість домогтися ширших поступок від Заходу, серед яких — послаблення військової присутності НАТО, зміна оборонних планів і визнання нових зон впливу.

Що означає для НАТО і Європи

Реалізація таких вимог поставила б під загрозу колективну безпеку та довіру між союзниками. Замість повернення до попереднього положення справ, Європа ризикує опинитися перед дилемою: погодитися на новий баланс сил або посилити військову та політичну реакцію. Для НАТО це означає необхідність перегляду стратегій стримування, збільшення витрат на оборону та поглиблення координації між країнами-членами. Водночас, для України та її партнерів найважливіше — не допустити, щоб питання безпеки вирішувались виключно через преференції для Москви.

Також важливим є інформаційний та санкційний фронт. Якщо західні держави поступляться занадто багато без ясних гарантій, це може створити прецедент, який підриває міжнародні норми. Навпаки, чітка підтримка суверенітету, довгострокове відновлення та інтеграційні перспективи для постраждалих країн посилять стійкість до нових підходів кремля.

Можливі сценарії та ризики

Аналітики розглядають декілька сценаріїв. Перший — тимчасова угода, яка не вирішує базових претензій і лише відкладає конфлікт. Другий — пан-підхід, за якого Захід погоджується на компроміс щодо зон впливу в обмін на негайне припинення вогню; такий варіант не гарантує безпеки в довгостроковій перспективі. Третій — посилення підтримки України з метою досягти стійкої безпеки без скорочення ролі НАТО. Кожен із них несе власні ризики: ескалацію, замороження конфлікту або нові геополітичні поділи.

Ключовим є також внутрішній контекст у росії. Режим може використовувати зовнішні "перемоги" для консолідації влади, тому вимоги щодо реформування альянсу — це не лише зовнішньополітичний крок, але й інструмент внутрішньої легітимації. Тому будь-які компроміси повинні враховувати можливість подальшої ревізії домовленостей.

Підсумовуючи, позиція ISW наголошує: мир, який обмежується лише територією України без гарантій для європейської системи безпеки, навряд чи задовольнить Москву. Отже, відповідальність союзників — шукати комплексні рішення, що поєднують негайну допомогу і довгострокові гарантії безпеки, так щоб зміни не стали лише перерозподілом впливу на користь агресора.