Президент ввів санкції проти діячів культури, пов’язаних з участю РФ у Венеційській бієнале: хто під ударом?

Президент підписав указ про введення санкцій проти п’яти російських діячів культури, яких пов’язують із виправданням агресії та використанням міжнародних майданчиків для пропаганди. Рішення РНБО та його реалізація викликали широкий резонанс у культурних і дипломатичних колах: від петицій та звернень міністерств до ініціатив щодо синхронізації обмежень з міжнародними партнерами. У цій статті розбираємося, хто саме потрапив під удар та які можуть бути наслідки для культурної дипломатії.

Президент ввів санкції проти діячів культури, пов’язаних з участю РФ у Венеційській бієнале: хто під ударом?

Указ голови держави набув чинності як акт про застосування персональних обмежень до осіб, які, за версією української сторони, просувають наративи російської пропаганди або беруть участь у легітимізації дій країни-агресорки на престижних міжнародних платформах. Ідеться не лише про художні виступи — це також питання етики, безпеки та міжнародної відповідальності інституцій. Володимир Зеленський затвердив рішення Ради національної безпеки й оборони, яке стосується п’яти конкретних персоналій, пов’язаних із представленням РФ на 61-й Венеційській бієнале.

Кого торкнулися санкції і за що

У переліку фігурують як куратори та комісари, так і виконавці, які, на думку українських органів, брали активну участь у промоції ідей, що виправдовують агресію або сприяють інформаційній підтримці війни. Серед них особливо відзначаються: Анастасія Карнєєва, яка виконує функції комісара російського павільйону; Михайло Швидкий, відповідальний за міжнародне культурне співробітництво; а також троє митців, що представлені в програмі бієнале — Валерія Олєйнік, Ілля Татаков та Артем Ніколаєв. За повідомленнями, частина з них була помічена у відвідуваннях окупованих територій або в участі в пропагандистських проєктах, зокрема фільмах і концертних акціях, спрямованих на популяризацію ідей так званого «руського міра».

Офіційні підстави для санкцій включають аргументи про систематичне поширення пропаганди, виправдання агресії та використання культурних подій для легітимізації політичних рішень, що порушують суверенітет і територіальну цілісність України. Урядова позиція акцентує: участь держави-агресорки у великих міжнародних форумах не може бути поза політичним контекстом, коли відтак такі майданчики ризикують стати інструментом інформаційного впливу.

Наслідки, реакція партнерів і що далі

Запровадження санкцій матиме низку практичних ефектів: обмеження на в’їзд, блокування активів у разі наявності під юрисдикцією України ресурсів цих осіб, а також формальне повідомлення міжнародним партнерам для синхронізації заходів. Представники української дипломатії та культури вже анонсували передачу необхідної інформації колегам за кордоном з метою координації відповідних рішень у інших юрисдикціях. Це типовий крок для посилення тиску на осіб, які можуть використовувати міжнародні платформи для політичної маніпуляції.

Реакція міжнародної спільноти була неоднорідною: низка міністерств культури й закордонних відомств висловили стурбованість щодо присутності РФ на бієнале, деякі представники 22 країн підписали звернення з закликом переглянути допуск. Разом з тим частина культурних інституцій наголошує на автономії арт-сфери та необхідності відділяти мистецтво від політики, що створює складний дискурс про межі культурної автономії в умовах збройного конфлікту.

Вітчизняні культурні активісти та громадські організації підтримали рішення, посилаючись на моральний аспект: міжнародні майданчики не повинні слугувати інструментом для нормалізації злочинів чи виправдання агресії. Також були ініційовані петиції та публічні звернення до організаторів бієнале з вимогою переглянути участь російської делегації або хоча б запровадити прозорі умови участі, які враховують політичний контекст.

Що далі: рішення про санкції відкриває шлях для подальшої координації з міжнародними партнерами, моніторингу діяльності зазначених осіб та можливого розширення списків у разі підтвердження нових фактів співпраці з пропагандистськими структурами. Для культурної спільноти це сигнал про зміну правил гри: глобальні мистецькі події дедалі частіше опиняються під прицілом політики й етики, а організатори мусять балансувати між відкритістю та відповідальністю.

У підсумку, введення санкцій є не лише практичним кроком реагування на конкретні дії окремих осіб, але й політичним повідомленням: міжнародні культурні майданчики не повинні слугувати плацдармом для інформаційних операцій, що шкодять суверенітету та безпеці держави. Ситуація навколо 61-ї Венеційської бієнале демонструє, як мистецтво, політика і безпека перетинаються у сучасному світі, а також показує, що країни готові застосовувати інструменти зовнішньої політики для захисту національних інтересів у культурній сфері.