Популярність та вплив володимира путіна всередині росії та за її межами істотно знизилися: це відбито у поглядах світових лідерів, серед яких і президент США, і у настроях ключових союзників Москви, а також у середовищі російського провоєнного табору. На фоні такої деградації рейтингу зростає ризик того, що кремль може вдатися до екстремальних кроків, щоб відновити або підсилити образ свого керівника.
«Порушуються закони»: РФ може вчинити щось жахливе, щоб підняти авторитет путіна — WP
Аналіз повідомлень західних ЗМІ свідчить: коли авторитет лідера падає, режим шукає інструменти для консолідації підтримки. Це може включати як внутрішні репресії, так і масштабні провокації на міжнародній арені. У разі поглиблення ізоляції кремль ризикує вдатись до дій, що прямо суперечать міжнародному праву — від організації фейкових атак до ескалації військових операцій під чужим прапором. Такі сценарії є особливо небезпечними, бо вони спрямовані не лише на мобілізацію підтримки всередині країни, а й на демонстрацію сили на зовнішньополітичній арені.
Можливі сценарії та мотивація кремля
Серед найбільш імовірних тактик, які можуть застосувати в Москві, — речові провокації, інформаційні операції, фальсифікації та підготовка інсценованих нападів. Наприклад, організація теракту, приписаного зовнішньому ворогу, може слугувати приводом для жорсткіших внутрішніх заходів, посилення контролю над суспільством і виправдання наступальних дій за кордоном. Такі заходи здатні тимчасово підняти довіру до лідера, апелюючи до страху та патріотизму населення.
Не менш імовірний і сценарій використання медіареакцій: контрольовані витоки, постановочні інтерв’ю та масований інформаційний тиск здатні створити ефект необхідності «сильного лідера», що захищає країну від уявних загроз. Усі ці інструменти — від цензури до пресингу опозиції — спрямовані на підсилення позицій путіна за рахунок обмеження простору для критики.
Наслідки для регіональної та глобальної безпеки
Якщо кремль дійсно обере шлях грубої ескалації або фальсифікацій, це матиме серйозні наслідки. По-перше, постраждає довіра до міжнародних інституцій та до інформаційного поля взагалі: складно буде відрізнити правду від «операції впливу». По-друге, такі дії можуть спровокувати відповідь з боку союзників постраждалих країн, загострити конфлікти на місцях та збільшити ризик непередбачуваної ескалації.
Крім того, реакція світової спільноти — санкції, дипломатичний тиск, відключення від міжнародних ринків — може бути суворішою, якщо докази маніпуляцій будуть переконливими. Однак навіть у разі жорсткої відповіді зовнішній вплив не завжди стримує внутрішні авторитарні практики, адже для режиму пріоритетом залишається збереження влади.
Україна та її партнери мусять враховувати такі ризики та посилити механізми перевірки інформації, координацію розвідки та спроможності реагування. Водночас важливо підвищувати стійкість суспільств до інформаційних атак і нарощувати підтримку демократичних інституцій.
Зрештою, падіння популярності путіна не означає автоматичної відмови від агресивних практик. Коли легітимність під сумнівом, влада може вдаватися до крайнощів. Саме тому міжнародні партнери мають зберігати пильність і готовність діяти швидко, щоб запобігти як внутрішнім репресіям, так і масштабнішим провокаціям, які можуть підірвати мир та стабільність у регіоні.
Енергетичне перемир'я та не тільки: що дасть Україні другий раунд переговорів в Абу-Дабі