«Невидима» балістика: чи справді росіяни атакували Україну ракетою, яку не фіксують?

У ніч на 13 січня Україна зазнала масованого ракетно‑дронного обстрілу. В інформаційному полі після атак зʼявилися повідомлення від різних моніторингових каналів про нібито «нефіксовану балістику» — ракети, які ніби не реєструються звичними засобами спостереження. Та чи відповідає це реальності, що саме мають на увазі під таким формулюванням і чи свідчить це про реальне оновлення російського арсеналу?

«Невидима» балістика: чи справді росіяни атакували Україну ракетою, яку не фіксують?

Термін «невидима балістика» у медіапросторі часто вживають узагальнено, інколи помилково. Насправді йдеться про кілька різних явищ: технічні обмеження радарів, особливості траєкторії чи швидкості цілей, використання протидіючих засобів (перешкоди, маневрування, Decoys), або про обмеженість відкритих джерел даних, які використовують моніторингові канали. Балістична ракета за своєю суттю має криву траєкторію й зазвичай добре помітна на радіолокаційних станціях під час фазального польоту; але низка факторів може ускладнити її своєчасну фіксацію.

Перш за все, важливо розрізняти балітичні і крейсерські ракети, а також гіпершвидкісні та маневруючі боєприпаси. Крейсерські ракети летять на низькій висоті, приховуючись у радіолокаційній тіні, тому вони дійсно можуть «пролітати» повз частину наземної мережі спостереження. Балістичні ракети, навпаки, мають високу швидкість і підйом, але їхні маршові або маневровані бойові блоки інколи складніше відстежувати, особливо якщо застосовуються супутні засоби введення в оману або якщо спостереження обмежене.

Що кажуть офіційні джерела і що може означати ця інформація для модернізації озброєнь?

Офіційні зведення Міноборони та Генштабу зазвичай містять інформацію про типи уражених цілей і класифікацію застосованих засобів у межах впізнаних систем: балістичні ракети, крилаті ракети, безпілотники тощо. За загальною практикою, твердження про «невидимі» ракети без підтвердження від офіційних джерел або від незалежних технічних спостерігачів слід сприймати обережно. Часто моніторингові канали базуються на фрагментарних даних: свідченнях очевидців, аудіо/відео записах ударів, повідомленнях систем раннього попередження — і їхня інтерпретація може відрізнятися.

Чи свідчить поява таких заяв про модернізацію російського озброєння? Можливі варіанти:

- У деяких випадках це може бути ознакою тактичних змін: поєднання балістичних і крилатих ракет з масованими безпілотними атаками, застосування перешкод і наведень для ускладнення роботи ППО. Такі прийоми мають на меті навантажити системи ППО і знизити ефективність перехоплення.

- Також це може бути ефектом інформаційного шуму: нові повідомлення швидко розповсюджуються, але остаточна технічна експертиза вимагає часу і доступу до даних радарів, супутникових матеріалів та уламків. Без цього робити висновки про «невидимість» ракет — ризиковано.

- Наявні відкриті дані не підтверджують масового запуску принципово нових «стелс‑балистичних» систем, які були б повністю невидимі для сучасних засобів ППО. Радше йдеться про поєднання відомих засобів у нових тактичних сценаріях або про апроксимацію кривих траєкторій і маневрування під час падіння бойових блоків.

Для громадськості й для тих, хто слідкує за подіями, важливо розуміти, що різні джерела мають різну ступінь надійності. Моніторингові незалежні канали відіграють важливу роль у швидкому інформуванні, але остаточне підтвердження технічних деталей зазвичай надходить від військових експертів після аналізу доступних даних.

Висновок: поява повідомлень про «нефіксовану балістику» після ракетних ударів 13 січня більше відображає складність сучасних атак та обмеження систем спостереження, ніж свідчить про масове впровадження принципово нових невидимих ракет. Це підкреслює важливість посилення ППО, розвитку розвідувальних можливостей і ретельної валідації інформації. Поки що офіційні джерела не давали доказів існування повністю «невидимих» балістичних систем, натомість констатують застосування комбінованих підходів у атакувальних операціях.