Назвав капеланів «артистами», а війну «політикою»: на Буковині священик УПЦ МП перешкоджав похованню військового

У селі Комарів на Буковині сталася суперечлива подія під час поховання загиблого бійця: місцевий священник УПЦ МП відмовив у проведенні прощального обряду в храмі та не відкривав Царські двері, мотивуючи своє рішення неоднозначними висловлюваннями щодо покійного. Інцидент підняв питання про роль релігії, повагу до загиблих і став викликом для місцевої громади та представників державних інституцій.

Назвав капеланів «артистами», а війну «політикою»: на Буковині священик УПЦ МП перешкоджав похованню військового

За повідомленнями очевидців, під час поховання військовослужбовця ЗСУ Віталія Мельника священник відмовив у традиційному церковному відспівуванні, заявивши, що загиблий «не герой, а покійник». Такі слова викликали обурення родини та присутніх. Водночас священник нібито назвав капеланів «артистами» і описав війна як «політику», що додало події політичного забарвлення і спричинило суспільний резонанс.

Хроніка подій та свідчення очевидців

За свідченнями мешканців села, траурна процесія прибула до місцевого храму, де мала відбутися чин відспівування. Священник відмовився відкривати Царські двері і проводити обряд, посилаючись на внутрішні переконання або конфліктні позиції щодо участі капеланів у військових діях. Родина покійного була шокована, а частина присутніх намагалася пояснити священнику важливість обряду для поминання та вшанування захисника.

Подібні ситуації часто ускладнюють поховання й поглиблюють розкол у громаді: одні вбачають у рішенні священника порушення християнської етики та елементарної поваги до людської гідності, інші – наголошують на свободі віросповідання і внутрішніх канонах церковної спільноти. У цьому випадку емоції загострилися ще й через публічні формулювання про роль капеланів та сутність війни.

Реакція громади, влади та можливі наслідки

Інцидент спричинив втручання місцевих представників влади та громадських активістів. Декілька мешканців закликали провести розслідування фактів перешкоджання похованню, а правозахисні організації наголосили на необхідності захисту прав родини померлого. Юристи звертають увагу, що якщо священник умисно перешкоджав похованню, такі дії можуть мати юридичні наслідки відповідно до норм українського законодавства щодо обрядів, поховань та порушення громадського порядку.

Релігійні структури також можуть відреагувати: як внутрішні канони конфесії, так і загальнодержавні інститути, які працюють над налагодженням взаєморозуміння між церковними організаціями в умовах війни. Дискусія про те, якою має бути позиція духовенства щодо учасників бойових дій та капеланів, потребує делікатного врівноваження між релігійними переконаннями та суспільною солідарністю.

Для родини загиблого важливе не лише юридичне вирішення, а й моральна компенсація — офіційні вибачення, місце для спокійного вшанування пам’яті рідної людини та гарантія, що подібні перешкоди не повторяться. Місцева громада наразі обговорює варіанти мирного вирішення конфлікту, зокрема організацію альтернативного місця для відспівування чи залучення представників інших конфесій, готових підтримати похорон.

Цей інцидент на Буковині є ще одним прикладом того, як війна вплинула не лише на фронт, а й на суспільне життя, релігійні практики та моральні орієнтири. Для багатьох громад важливо зберегти повагу до загиблих незалежно від ідеологічних розбіжностей, адже поховання — це ритуал, що має об’єднувати, а не розділяти.

Підсумовуючи, подія в селі Комарів піднімає низку важливих питань: про роль церкви у часи війни, про межі свободи совісті для духовенства та про необхідність захисту прав родин загиблих. Вирішення конфлікту вимагатиме залучення місцевих лідерів, правоохоронних органів та представників релігійних громад для забезпечення справедливості і збереження суспільного спокою.