Європа міняє ставлення до США: Вашингтон називають більшою загрозою, ніж Китай — Politico

Останні дослідження викликали занепокоєння в європейських політичних колах: дедалі більше громадян великих країн континенту оцінюють США не лише як партнера, але й як ризик, порівняно з Китаєм. Така зміна сприйняття має складні причини — від геополітичних амбіцій і непередбачуваності вашингтонської політики до економічних наслідків глобальних суперечок. Водночас думки про підтримку України залишаються розділеними, що створює додатковий тиск на європейську солідарність.

Європа міняє ставлення до США: Вашингтон називають більшою загрозою, ніж Китай — Politico

Згідно з опублікованими матеріалами, мешканці кількох ключових європейських держав дедалі частіше розглядають політику Вашингтона як фактор нестабільності. Це явище не означає однозначної антагоністичності до трансатлантичних зв’язків, але свідчить про зростання підозр і прагнення до більшої автономії у прийнятті рішень. На перший план виходять питання економічної незалежності, енергетичної безпеки та ролі Північноатлантичного альянсу у майбутніх кризах.

Причини такого зсуву комплексні. По-перше, політичні риторики і рішення у США останніми роками виявлялись непередбачуваними для європейських партнерів, що підживлювало сумніви щодо надійності довгострокових гарантій. По-друге, торговельні суперечки, санкції та експортні обмеження підкреслили, що економічні інтереси Вашингтона іноді перетинаються з інтересами Європи. По-третє, інформаційні впливи та дипломатичні маневри інших великих гравців — зокрема Китаю — змусили європейців переосмислити пріоритети безпеки й партнерства.

Чому Європа змінює пріоритети і що це означає для Альянсу

Для багатьох європейських громадян головними болями залишаються енергетика, інфляція та безпека кордонів. У цьому контексті рішення інших держав, включно зі США, іноді сприймаються як чинник, який ускладнює вирішення цих проблем. Розмови про європейську стратегічну автономію набирають обертів: уряди прагнуть мати більше політичних і промислових інструментів, щоб вирішувати кризові ситуації без надмірної залежності від зовнішніх партнерів.

Це не обов’язково кінець трансатлантичного союзу, але він може трансформуватися. ЄС та окремі країни активніше інвестують у власні оборонні можливості, диверсифікують постачання енергоносіїв і шукають нових економічних партнерів. Така реальність ставить під питання традиційні моделі координації з Вашингтоном, особливо якщо політичні пріоритети союзників розбігаються.

Важливо також розуміти роль Китаю у цьому процесі. Хоча багато європейців побоюються зростання економічної та технологічної потуги Пекіна, саме поведінка США у низці ситуацій стала каталізатором для перегляду пріоритетів. Іншими словами, Китай лишається ключовим фактором, але питання довіри до американської політики на передньому плані.

Підтримка України: розкол у громадській думці та політичні ризики

Одним із наслідків загального перегляду відносин із зовнішніми гравцями є внутрішня поляризація щодо підтримки України. У деяких країнах громадська думка й урядова позиція залишаються твердими у підтримці суверенітету та територіальної цілісності України. В інших — зростає втома від тривалих конфліктів, економічні труднощі та побоювання за власний добробут затьмарюють зовнішньополітичні пріоритети.

Розділення в суспільствах відображається в політичних дебатах: опозиційні сили використовують питання допомоги як інструмент критики уряду, тоді як прихильники підтримки наголошують на важливості принципів міжнародного права та безпеки Європи. Якщо європейські лідери не зможуть знайти збалансованого підходу, ризик фрагментації коаліцій збільшиться, а це посилить невизначеність у зовнішній політиці.

Крім того, зміна відчуття загрози — з Китаю на США — може вплинути на те, як голосують парламенти щодо фінансової та військової допомоги. Деякі уряди вже відчувають тиск внутрішніх електоральних настроїв, що робить прийняття рішень щодо подальшої допомоги більш складним.

У підсумку, хоча Politico привернув увагу до загального тренду, реальні наслідки залежать від політичних рішень у кожній окремій країні. Європа стоїть на порозі періоду адаптації: вирішуючи, як зберегти єдність і водночас захистити власні інтереси, континент може трансформуватися у напрямку більшої самостійності, але ризикує втратити частину впливу, якщо не зуміє ефективно поєднати внутрішні та зовнішні пріоритети.

Ключові фактори, за якими слід спостерігати найближчим часом: позиції урядів щодо оборонного бюджету, хід переговорів у стосунках з Вашингтоном та Пекіном, а також динаміка громадської підтримки або спротиву допомозі Україні. Ці питання визначатимуть, чи залишиться трансатлантичний альянс центром європейської безпеки, чи відбудеться серйозна переорієнтація у бік більшої автономії.