Як на Майдані розстрілювали мітингувальників: хронологія «кривавого четверга»

Дванадцять років тому на очах у всієї країни сталася одна з найтрагічніших сторінок новітньої історії України. Інтенсивність протистоянь на Майдані досягла апогею в лютому 2014 року: події 18–20 лютого переросли в кривавий розгін мирної акції, що згодом отримав назву «кривавий четвер». У цій статті — спроба чітко й послідовно відтворити хронологію днів, коли було вбито десятки людей, а ще кілька загинули від отриманих поранень у наступні дні.

Як на Майдані розстрілювали мітингувальників: хронологія «кривавого четверга»

Події зимового лютийського тижня 2014 року були наслідком кількамісячного протистояння між протестувальниками та силовими структурами. Увечері 18 лютого напруга почала різко зростати: відбувалися сутички на підступах до центральної вулиці столиці, застосовувалися гумові кулі, газ і світло-шумові гранати. Вже 19 лютого ситуація загострилася — були мінні загорожі, барикади, спроби штурму обох сторін. Але саме 20 лютого 2014 увійшов у історію як дата масових вбивств.

Хронологія подій 20 лютого: години й ключові епізоди

Ранок 20 лютого почався з посилення обстрілу центральної частини столиці. Протягом дня лунали постріли, які відрізнялися за характером — як індивідуальні, так і черги з вогнепальної зброї. Близько полудня почали надходити перші повідомлення про поранених, згодом — про загиблих. На Майдані Незалежності і прилеглих вулицях люди падали від куль біля барикад, на вулиці Інститутській, біля готелю «Україна». Очевидці описували хаос: «люди падали один за одним», рятувальні групи працювали в умовах стрільби. За офіційними й неофіційними підрахунками, у період 18–20 лютого було вбито декілька десятків протестувальників, ще ряд активістів померли від поранень у наступні дні — ці жертви пізніше отримали символічну назву Небесна Сотня.

Порядок подій можна подати короткою хронологією: ранкові сутички перейшли в масову стрілянину десь після опівдня; до обіду була спроба штурму з боку правоохоронців і силових формувань; вдень сталося кілька масових убивств на Інститутській та в районі Європейської площі; ближче до вечора активісти відступили з центральної площі, але бої та обстріли тривали й уночі. Усі ці події стали предметом численних розслідувань як у самій Україні, так і за кордоном. Важливо підкреслити: хронологія містить кілька паралельних епізодів, які відбувалися одночасно в різних місцях і вимагали координації дій з боку медиків, журналістів і юристів.

Наслідки: розслідування, суди, суспільна пам'ять

Наслідки кривавого четверга були трагічними і довготривалими. Сьогодні багато справ про злочини проти активістів перебувають у судових інстанціях або завершилися вироками, частина матеріалів — у стадії таємних чи відкритих розслідувань. Суспільство вимагало відповіді: хто віддавав накази, які підрозділи застосували вогнепальну зброю, якою була роль окремих посадовців. Паралельно в українському суспільстві формувалася пам’ять про загиблих — меморіали, щорічні вшанування, фільми та книги, а також офіційні визнання подвигу тих, хто віддав життя під час Революції Гідності.

Сьогодні, віддалившись на роки, важливо зберегти хронологію подій у точному та документованому вигляді, аби розуміти причини й наслідки. Пам’ять про розстріли мітингувальників на Майдані — це не лише скорбота за загиблими, а й нагадування про ціну, яку іноді платить суспільство за зміни. Баланс між правдою, відповідальністю та відновленням справедливості лишається ключовим для національного діалогу.

Ця стаття намагається стисло передати основні факти та часові межі трагічних подій лютого 2014 року, коли під час протистояння на Майдані загинули десятки людей. Хоча частина деталей досі підлягає перевірці й додатковому розслідуванню, загальна хронологія є важливою для збереження історичної правди та забезпечення відповідальності винних.