Дівчина купила найгірший будинок у селі за $3 тисячі: він стояв порожнім 7 років (фото)

Історія почалася зі сміливого кроку молодої жінки, яку звуть Анна Авджи. Вона вирішила ризикнути і придбати за одну символічну суму старий, занедбаний будинок у невеликому селі — всього за $3 тисячі. Дім стояв порожнім понад сім років, тож сусіди давно списали його як безнадійний. Проте на місці виявилося значно більше можливостей, ніж здавалося на перший погляд.

Дівчина купила найгірший будинок у селі за $3 тисячі: він стояв порожнім 7 років (фото)

Купівля такого об’єкта — не просто історія про економію або любов до антикваріату. Це також приклад того, як сільська власність може стати точкою відліку для відродження громади. Після огляду виявилося, що фундамент зберігся краще, ніж очікували, дах мав пошкодження, але дерев’яні балки залишилися міцними. Найскладнішим було впоратися з вологою та інфраструктурними підведеннями — газом, водопостачанням, електрикою. Попри це, вже перші роботи показали, що інвестиція у ремонт може бути виправданою як з житлової, так і з економічної точки зору.

Фото, які Анна оприлюднила, викликали бурхливу реакцію в соцмережах: від скептиків, які називали будинок «найгіршим», до прихильників, котрі побачили в ньому потенціал. Важливо, що купівля обійшлася дешевше, ніж середня вартість земельної ділянки у прифронтових або депресивних регіонах, а сам проєкт став прикладом для інших молодих людей, які шукають доступне житло або бажають вкладатися в реконструкцію сільських будинків.

Історія покупки та первинна оцінка

Процес оформлення документів тривав не надто довго, але вимагав уваги до деталей: перевірка права власності, наявності боргів за комунальні послуги та погодження з місцевою радою щодо можливого благоустрою території. Анна зазначає, що основною мотивацією була не лише низька ціна — $3 тисячі — а бажання жити ближче до природи і стати частиною громади. Після первинної оцінки ситуації фахівці склали кошторис робіт: демонтаж аварійних конструкцій, заміна комунікацій, утеплення стін і монтаж нового даху. Більшість робіт потребувала дозволів, але місцева влада надала підтримку у формі консультацій і спрощеної процедури погодження деяких робіт.

Анна ретельно планувала бюджет, обираючи між самостійним виконанням частини робіт та залученням фахівців. Такий підхід зменшив загальні витрати і дозволив почати відновлення вже в перший сезон. Незважаючи на початковий стан, будинок виявився придатним для довготривалого життя після комплексного ремонту. Цей досвід привернув увагу активістів, які займаються питаннями відновлення сіл та збереження історичної архітектури.

Ремонт, витрати та соціальний контекст

Ремонтні роботи показали, що навіть «найгірший будинок у селі» може стати затишним помешканням за розумні гроші. Анна інвестувала в утеплення, заміну електропроводки, встановлення сучасної системи опалення та облаштування кухні й санвузла. Загальні витрати перевищили початкові очікування, але завдяки поєднанню власної праці й допомоги місцевих майстрів вдалося утримати витрати в межах бюджетного плану. Важливим фактором була і можливість перетворити частину будинку на міні-віла для туристів у теплу пору року, що додало додатковий прибуток і зробило проєкт частково самоокупним.

З політичної точки зору ця історія має кілька вимірів. По-перше, вона демонструє наслідки демографічного виснаження сіл та необхідність державних ініціатив для підтримки сільської інфраструктури. По-друге, показовим є те, як прості громадські рішення — спрощення процедур, субсидії або проєкти з підтримки молодих власників — можуть стимулювати повернення людей у села. Анна стала локальним прикладом «міграції назустріч»: не тільки до сільської місцевості, а і до активної участі в житті громади. Її випадок варто розглядати як кейс для політичних обговорень про реінтеграцію сіл у національну стратегію розвитку.

Наостанок, історія Анни — це нагадування про те, що інколи ризик перетворюється на можливість. За $3 тисячі і з кількома місяцями наполегливої роботи з'явився новий дім, який вже не стоїть порожнім і вносить життя в сільську вулицю. Це приклад для тих, хто шукає нестандартні шляхи вирішення житлових питань і готовий вкладати не лише гроші, а й час та енергію у відновлення та розвиток громад.