Пономарьова Мар'яна
Генерал-лейтенант СБУ та Герой України Григорій Омельченко попередив, що російська агресія проти України має значно ширший задум, ніж захоплення окремих територій. На його думку, кремль прагне зруйнувати українську державність, підпорядкувати Київ Москві та змінити безпековий порядок на всьому європейському континенті. Саме тому будь-які переговори з росією, які передбачатимуть односторонні поступки України, можуть не завершити війну, а лише створити паузу перед новим етапом протистояння.
Омельченко наголошує, що Владімір путін розглядає війну не як локальний конфлікт, а як частину масштабної геополітичної кампанії. Її мета, за оцінкою генерала, полягає у відновленні російського впливу на пострадянському просторі та послабленні західних союзів. Україна в цьому задумі є ключовою ціллю, адже її незалежність, демократичний курс і прагнення до європейської інтеграції суперечать імперським планам кремля.
Якою є головна мета кремля в Україні
Григорій Омельченко вважає, що Москва прагне не просто утримати вже окуповані райони чи домогтися формального визнання захоплених територій. Йдеться про ліквідацію України як самостійного політичного суб’єкта. У разі реалізації такого сценарію росія могла б встановити в Києві маріонеткову владу, позбавити країну можливості самостійно визначати зовнішню політику та перетворити її на залежну територію.
Мінімальна мета путіна, за словами генерала, полягає у захопленні всієї України або встановленні тут промосковського режиму. Такий режим міг би бути подібним до політичної моделі Білорусі, де ключові рішення фактично узгоджуються з кремлем. Водночас не виключається і найрадикальніший варіант, за якого українські землі намагалися б включити до складу росії або позбавити їх ознак незалежної держави.
Саме тому, переконаний Омельченко, домовленості без реальних гарантій безпеки не здатні усунути загрозу. Росія може використати припинення вогню для відновлення військового потенціалу, поповнення особового складу та підготовки до нового наступу. Водночас тимчасове затишшя здатне створити ілюзію завершення війни, через що Україна та її партнери можуть втратити дорогоцінний час.
Історія російсько-українського протистояння вже демонструвала подібну небезпеку. Після попередніх домовленостей кремль не відмовився від своїх стратегічних цілей. Навпаки, росія використовувала дипломатичні паузи для перегрупування, нарощування озброєнь і посилення тиску на Україну. Тому будь-який мирний план, на думку генерала, має передбачати не декларації, а дієві механізми стримування агресора.
Чому після України під загрозою може опинитися Європа
Окрему увагу Григорій Омельченко звертає на вимоги Москви щодо нового устрою європейської безпеки. Російське керівництво неодноразово висувало претензії до розширення НАТО та вимагало обмежити право суверенних держав самостійно обирати військово-політичні союзи. Такі заяви свідчать, що кремль хоче впливати не лише на Україну, а й на рішення інших країн.
Якщо росії вдасться нав’язати Україні власні умови силою, це може стати сигналом для подальшого тиску на європейські держави. Москва може спробувати перевірити на міцність країни східного флангу НАТО, використовуючи військові провокації, кібератаки, дезінформацію, енергетичний шантаж і політичне втручання. У такій ситуації загроза для Європи не обов’язково одразу матиме форму масштабного наземного вторгнення.
Росія здатна діяти комплексно, поєднуючи силові методи з гібридними операціями. Йдеться про підтримку радикальних рухів, поширення неправдивої інформації, спроби розколоти суспільства та послабити довіру громадян до державних інституцій. Країни, які демонструватимуть нерішучість, можуть стати мішенню для нових провокацій.
На думку Омельченка, поступки кремлю не гарантують миру для Європи. Навпаки, вони можуть переконати російське керівництво, що силовий тиск приносить результат. Якщо агресор не зазнає достатньої відповідальності та не зіткнеться з потужною системою стримування, його апетити можуть лише зростати.
Генерал нагадує, що попередження про небезпеку з боку росії звучали задовго до повномасштабного вторгнення. Ще після агресії проти Грузії у 2008 році ставало зрозуміло, що Москва готова застосовувати армію для досягнення політичних цілей. У наступні роки російська окупація Криму та частини Донецької й Луганської областей підтвердила, що кремль не обмежиться заявами та дипломатичним тиском.
Чому Європі важливо врахувати попередні сигнали
Омельченко зазначає, що ще до початку повномасштабної війни намагався звернути увагу західних політиків на ризик масштабного нападу. За його словами, російські плани формувалися поступово, а військове вторгнення 2022 року не було спонтанним рішенням. Йому передували тривала пропагандистська кампанія, концентрація військ, політичні ультиматуми та вимоги фактично переглянути кордони впливу в Європі.
Це означає, що нинішню ситуацію не можна оцінювати лише через призму окремих заяв російських посадовців. Важливо аналізувати дії кремля, його військові рішення та послідовність вимог. Росія може змінювати формулювання, оголошувати нові умови або говорити про готовність до переговорів, однак справжні наміри визначаються конкретними кроками.
Для України це означає необхідність зберігати обороноздатність, посилювати армію та домагатися надійних міжнародних гарантій. Для Європи — усвідомлення того, що безпека континенту безпосередньо пов’язана з результатом війни. Стабільний мир можливий лише тоді, коли росія не матиме можливості повторити агресію, а Україна збереже суверенітет і право самостійно визначати власне майбутнє.
Попередження генерала Омельченка зводиться до простого висновку: російська війна проти України є випробуванням не лише для української держави, а й для всієї системи європейської безпеки. Якщо агресію зупинити та змусити кремль відмовитися від імперських планів, ризик нового наступу можна буде зменшити. Якщо ж дозволити росії досягти своїх цілей, наступною мішенню її тиску можуть стати інші країни Європи.