«Дуже важко це уявити»: нове дослідження — скільки українців дивляться російськомовний контент

Нові соціологічні дані та аналіз медіаспоживання свідчать: питання мови контенту залишається болючим і водночас практичним для багатьох українців. Причини, чому люди дивляться російськомовні фільми, серіали або відео, поєднують історичні фактори, алгоритми платформ і просту звичку. У цьому матеріалі розглянемо ключові висновки дослідження, демографічні відмінності та можливі наслідки для суспільства й медіаринку.

«Дуже важко це уявити»: нове дослідження — скільки українців дивляться російськомовний контент

За результатами нещодавнього дослідження, яке охопило репрезентативну вибірку українського населення, частка тих, хто хоча б інколи споживає російськомовний контент, залишається доволі високою. Як показали опитування та аналіз поведінки в інтернеті, близько 30–45% респондентів переглядають російськомовні відео, серіали або телепередачі принаймні раз на місяць. Важливо наголосити, що цей показник значно варіюється за віком, регіоном та типом платформи: серед старших груп (45+) частка споживачів російськомовного контенту вища, тоді як молодь (18–34) тяжіє до українськомовних і англомовних матеріалів.

Більшість аудиторії стикається з таким продуктом через звичку — це один з ключових висновків дослідження. Для багатьох поколінь російськомовні телеканали, кінопродукція і YouTube-канали були домінуючим джерелом розваг і інформації протягом десятиліть. Алгоритми стрімінгових сервісів і соцмереж теж підсилюють цей ефект: якщо людина часто натискає на конкретний тип контенту, платформи пропонують йому схожі відео, створюючи замкнене коло.

Демографія та платформи: хто і де споживає найбільше

Дослідження розділило аудиторію за віковими та регіональними критеріями. Найбільш помітні тренди такі:

- У великих містах і серед молоді зростає споживання українського та англомовного контенту, особливо на платформах типу Netflix, YouTube та українських стрімінгах. Проте навіть серед цієї групи частина контенту російською залишається популярною через трендові ролики або авторів.

- У невеликих містах і сільській місцевості російськомовний контент зберігає сильні позиції, частково через доступність старих телеканалів і звичку переглядати знайомі програми.

- Соціальні мережі (YouTube, TikTok, Facebook) формують значну частину споживання. Тут роль має формат: короткі відео та меми часто не локалізуються мовою, і аудиторія сприймає їх незалежно від мови ведення. Телебачення й кіно — інші сегменти, де російська мова досі присутня у значній мірі.

Наслідки для суспільства та рекомендації

Постійне споживання російськомовного контенту впливає не лише на мовні уподобання, але й на культурну ідентичність, інформаційну безпеку та ринок медіа. Ось кілька ключових наслідків і рекомендацій, які випливають із дослідження:

- Інформаційна безпека. У кризові періоди залежність від інформпродукту іншою мовою може посилювати ризики дезінформації. Тому важливо розвивати медіаграмотність та підтримувати джерела українською мовою, які відповідають сучасним стандартам якості.

- Розвиток українського контенту. Щоб зменшити залежність від звички, потрібні інвестиції в якісні українські проєкти — від комерційних серіалів до невеликих ініціатив у соцмережах. Підтримка локальних авторів, субсидування перекладу та створення зручних інтерфейсів українською допоможуть змінити споживчі звички.

- Алгоритми та платформи. Платформи можуть відігравати конструктивну роль, просуваючи більше українського контенту у рекомендованих стрічках та забезпечуючи локалізацію популярних форматів.

- Освіта і кампанії. Програми з медіаграмотності для різних вікових груп допоможуть свідоміше обирати джерела інформації та розуміти вплив контенту на цінності й погляди.

Підсумовуючи, нове дослідження показує: хоча частка споживання російськомовного контенту знижується в окремих групах, загальний рівень залишається значним через історичні та технологічні чинники. Водночас є простір для змін: комбінація державної політики, приватних інвестицій і відповідальної роботи платформ може прискорити перехід до більшої присутності української мови в медіапросторі. Це не момент для радикальних заборон або осуду індивідуальних уподобань, а для системної роботи, яка створить якісні альтернативи і допоможе людям випрацювати нові звички споживання.