Всеволод Чабанець
Антикорупційну стратегію зняли з порядку денного в Раді. Таке рішення знову привернуло увагу до темпів виконання Україною зобов’язань перед Європейським Союзом. Йдеться не лише про черговий законопроєкт або формальну процедуру, а про реформу, яка безпосередньо пов’язана з довірою міжнародних партнерів, доступом до фінансової допомоги та подальшим рухом країни до європейської інтеграції.
На тлі цього дедалі частіше звучать попередження, що 18 млрд грн від ЄС можуть опинитися під загрозою, якщо Україна й надалі відкладатиме виконання ключових антикорупційних вимог. Європейська фінансова підтримка передбачає не тільки політичну солідарність, а й конкретні показники, яких держава має досягати у визначені строки. Серед них — посилення незалежності антикорупційних інституцій, удосконалення роботи судової системи, прозорість державного управління та належне виконання затверджених стратегічних документів.
Чому антикорупційна стратегія важлива для фінансування
Антикорупційна стратегія визначає основні напрями державної політики у сфері запобігання зловживанням. Вона має об’єднувати роботу органів влади, правоохоронної системи, судів та державних підприємств. Документ також формує зрозумілі правила оцінювання результатів: які ризики необхідно усунути, хто відповідає за реалізацію заходів і в які строки мають бути досягнуті зміни.
Для ЄС наявність такої стратегії є важливим сигналом про готовність України проводити системні перетворення, а не обмежуватися окремими гучними рішеннями. Партнери оцінюють не лише ухвалення законів, а й те, наскільки послідовно вони виконуються на практиці. Саме тому зняття питання з порядку денного Верховної Ради може сприйматися як ознака затягування реформи.
Європейські кошти пов’язані з виконанням конкретних індикаторів. Якщо необхідні кроки не виконуються або переносяться без чітких пояснень, це може вплинути на подальше погодження траншів. Фінансова допомога ЄС має критичне значення для української економіки, оскільки дає змогу підтримувати бюджет, фінансувати соціальні видатки, відновлювати інфраструктуру та зберігати макроекономічну стабільність під час війни.
Які ризики створює відкладання реформи
Відкладення антикорупційної стратегії створює одразу кілька ризиків. Перший із них — фінансовий. Україна може зіткнутися з додатковими затримками у надходженні бюджетної підтримки або з необхідністю доводити виконання вимог у прискореному режимі. У такій ситуації планування державних видатків стає складнішим, а уряд отримує менше можливостей для прогнозування грошових потоків.
Другий ризик — репутаційний. Європейські партнери очікують від України не декларацій, а послідовних дій. Кожне перенесення важливого рішення може посилювати сумніви щодо політичної готовності влади протидіяти корупції. Це особливо чутливо в умовах, коли Україна прагне поглибити співпрацю з ЄС та перейти до наступних етапів переговорного процесу.
Третя проблема стосується внутрішнього бізнес-клімату. Інвестори оцінюють не тільки податкові умови чи доступ до ринку, а й передбачуваність державних інституцій. Коли антикорупційні правила залишаються невизначеними, зростають ризики для компаній, які працюють із державними замовленнями, беруть участь у відбудові або планують вкладати кошти в українські проєкти.
Окреме значення має громадська довіра. Українці очікують, що міжнародна допомога використовуватиметься прозоро, а рішення чиновників можна буде перевірити та оскаржити. Відсутність чіткої антикорупційної політики породжує підозри щодо можливого впливу окремих груп на державні рішення. У довгостроковій перспективі це послаблює суспільну підтримку реформ і ускладнює реалізацію непопулярних, але необхідних економічних заходів.
Що має зробити влада
Першим кроком має стати зрозуміле пояснення причин, через які антикорупційну стратегію зняли з розгляду. Якщо документ потребує доопрацювання, суспільство та міжнародні партнери повинні розуміти, які саме положення викликали зауваження і коли їх планують виправити. Натомість невизначеність лише посилює припущення про спробу відкласти реформу на невизначений термін.
Верховна Рада має повернутися до розгляду питання у визначені строки та забезпечити відкритість парламентського процесу. Важливо, щоб майбутня стратегія містила не загальні формулювання, а конкретні завдання, показники ефективності й відповідальних виконавців. Без цього документ ризикує залишитися декларацією, яка не змінює роботу державних органів.
Урядові установи, своєю чергою, повинні продемонструвати практичний результат антикорупційної політики. Це стосується цифровізації державних послуг, контролю за публічними закупівлями, перевірки декларацій посадовців, захисту викривачів і невідворотності покарання за корупційні правопорушення. Реформа буде переконливою лише тоді, коли її наслідки відчують громадяни та бізнес.
Важливо також не зводити проблему виключно до питання одного траншу. 18 млрд грн від ЄС — це лише частина ширшої системи підтримки та умов, від яких залежить економічна стійкість України. Виконання антикорупційних вимог впливає на бюджетне фінансування, інвестиційну привабливість, процес відновлення та перспективи вступу до Європейського Союзу.
Україна має можливість перетворити нинішню ситуацію на доказ власної спроможності виконувати складні зобов’язання навіть в умовах війни. Для цього необхідні політична воля, чіткий графік дій і готовність не відкладати рішення, від яких залежить довіра партнерів. Подальше зволікання з антикорупційною стратегією може коштувати державі не лише потенційних фінансових надходжень, а й часу, який потрібен для модернізації економіки та наближення до європейських стандартів.